З Оксаною я познайомився на дні народження друга. Ця струнка, яскрава та ефектна дівчина була душею компанії. Вона одразу закрутила мені голову. В своїй голові я називав її “зіркою”.

Так от буквально через рік я і сам не помітив, як зробив своїй зірці пропозицію. Ми побралися. На той момент мені вже було 29 років, мав власну машину та вже виплатив половину іпотеки за квартиру.

Після весілля Оксана почала скаржитися, що втомлюється на роботі, що начальниця її гнобить і постійно чіпляється. Я сказав:

– Так звільняйся. Знайдеш іншу роботу.

Ех, знав би я тоді, на що підписався своїми необережними словами.

Дружина за цю ідею одразу зачепилася і наступного дня написала заяву на звільнення. Однак шукати іншу роботу вона не поспішала.

Я подумав:

– Гаразд, хай відпочине місяць.

Тільки ось минув місяць, три, півроку, а дружина так і сиділа вдома.

Веденням домашнього господарства Оксана теж не обтяжувала себе. До весілля до мене 3 рази на тиждень приходила хатня робітниця, тітка Ніна, яка готувала і прибирала квартиру.

Однак після весілля Оксана категорично заборонила її звільняти.

– Ти що, – казала мені дружина. – Хочеш залишити тітку Ніну без грошей. Адже їй дітям треба допомагати та онуків піднімати. Нехай і далі у нас працює, а я їй допомагатиму.

До речі, я підозрюю, що дружина так жодного разу і не допомогла хатній робітниці.

Півроку тому дружина ще й собачку завела. Грається з нею цілий день, донечкою кличе. А коли я заводжу мову про своїх дітей, каже, що рано ще, для себе пожити треба.

Нещодавно мене призначили заступником директора. Я запропонував дружині влаштуватися до нас на роботу.

– Ні, – відповіла Оксана. – Не можна чоловікові та дружині в одній фірмі працювати. Всі робочі конфлікти додому приноситимемо, а там і до розлучення недалеко.

А сама, як і раніше, цілими днями сидить в інтернеті або по телефону базікає з подругами. Навіть видимість пошуку роботи не створює. Зате гроші тринькає праворуч і ліворуч, не замислюючись як вони нам дістаються.

Попросив батьків дружини, щоб поговорили з дочкою, спробували направити істинний шлях. На що нею їм була дана відповідь:

– Не лізьте до чужої сімʼї. Самі якось розберемося.

Я втомився. Мені вже навіть друзі кажуть, щоб я розлучався. Я часом і сам не розумію, навіщо терплю цю жінку поряд.

Зараз перемагає моя жадібність. Чому під час розлучення майно має ділитися наполовину? Адже Оксана за весь час нашого шлюбу навіть палець об палець не вдарила. Я не готовий віддавати їй на блюдечку з блакитною облямівкою половину «спільно» нажитого майна.

А останнім часом дружина почала влаштовувати мені постійні істерики та скандали. Ревнує мене, підозрює у зрадах, хоч приводу я їй не давав.

Просто я намагаюся частіше їздити у відрядження, щоб хоч трохи відпочити від своєї “зірки”. Можливо, в неї вже дах їде від постійного сидіння вдома? Не знаю.

Хоча мушу зізнатися, що і як жінка Оксана стала мені не цікавою. Деколи здається, що вона просто деградує.

Думаю, а чи варто взагалі намагатися рятувати наш шлюб? Дітей немає, спільних інтересів та захоплень немає. Може плюнути на свою жадібність і розлучитися? Через постійні істерики навіть ноги додому не несуть. Не хочу бачити її поряд із собою.

КІНЕЦЬ.