В мене зі свекрухою з самого початку нашого знайомства дивні відносини. Ми з моїм чоловіком у шлюбі вже сім років. Я була налаштована на побудову сприятливих відносин з родичами чоловіка. Зрештою, вони близькі для нього люди, і якщо я поважаю його, то поважаю і його рідних.

Свекруха ніби теж була налаштована до мене добре. Але в процесі спілкування з’ясувалося, що ми дуже різні люди. Вона досить часто приїжджає до нас у гості.

Олексій її єдиний син, тому це передбачувано. Ми ніколи відкрито не kонфліктували, але мали холодні від носини. У нас дуже різні погляди на домашнє господарство.

Наприклад, Лариса Петрівна впевнена, що чоловік не пови нен доторкатися до домашніх справ. Але у нас з Олексієм все справедливо розподілено.

Ми обоє працюємо, обов’язки по будинку теж робимо разом. Свекруха мене не повчала, але висловила свою думку, мовляв, ми неправильно живемо. Більш гострою темою для дискусій стало виховання дитини.

Два роки тому у нас з’явився син. Свекруха вимагала, щоб я залишала дитину в будні у неї, а не няню наймала. Але з часом я стала помічати, що на тілі дитини з’являлися синці.

Я розпитала свекруху, а вона навіть не стала намагатися приховувати, що піднімає на дитину руку за пустощів . Важко описати емоції, які я в той момент відчула.

Для мене це просто неприпустимий метод виховання. Я суворо заборонила бити моєї дитини: -Я виховала сина. Виріс він хорошим хлопцем.

Невже я не знаю, як дітей виховувати? – обурилася свекруха. Ми тоді вперше трохи посперечалися. Після цього я більше не залишала сина у неї. Мою дитину ніхто чіпати не буде, своїх дітей нехай виховують, як хочуть.

КІНЕЦЬ.