Якось увечері я спостерігав, як мій хрещений, Роман, поспішав додому з роботи. Того дня його покликали батьки, але не для дружнього візиту, а для допомоги у перенесенні важкої шафи.

Його мати хотіла змінити обстановку, зробити перестановку меблів. Роману було звично, коли його викликали до таких справ. Його сестра Тетяна, на два роки молодша за нього, ніколи не брала участі в такій фізичній праці.

Давно розлучена та живе з дочкою в будинку батьків, Тетяна була улюбленою дитиною. Сумна реальність полягала в тому, що Роман знав, що його мати не любить. Він був завжди винен у всіх провинах, а молодша сестра, користуючись цим, у всьому звинувачувала його.

Його мати ніколи не витрачала час на те, щоб розібратися в істині, завжди звинувачуючи його. З роками Тетяна тільки більше почала звинувачувати Романа у своїх нещастях.

Роман, навпаки, рано навчився відповідальності, та його працьовитість принесла свої плоди. Після школи Роман почав працювати. Його мати не хотіла фінансувати його освіту, стверджуючи, що вона не має грошей на це. На роботі помітили його старанність і йому запропонували вчитися та працювати на півставки. Після закінчення навчання він влаштувався на добре оплачувану роботу і переїхав на жах матері.

Вона образилася на нього за те, що він не допоміг Тетяні придбати власне житло перед тим, як подбати про себе.

Під час спекотної сварки мати мого хрещеного зізналася, що її неприязнь до нього була викликана його схожістю з тещею, яку вона зневажала. Роман був глибоко вражений словами матері і на два роки перервав спілкування із сім’єю.

Єдині дзвінки, які він отримував, були від Тетяни, котра просила грошей, коли мати відмовляла їй. Незабаром Роман виплатив кредит за квартиру та взяв ще один на машину.

Тетяна дізналася про машину випадково та повідомила про це батьків. Тільки тоді вони вирішили відвідати його, але мотив був далеко не благородним. Батьки Романа хотіли, щоби він купив машину і для Тетяни. Роман рішуче відмовився, заявивши, що допоможе по господарству, але не більше.

Він запропонував Тетяні самій почати працювати. Після цього їхні стосунки стали суто транзакційними. Батьки та сестра Романа з гіркотою сприйняли його відмову від подальшої допомоги і висловили йому пару неприємних слів, але Роман знав, що він чинить правильно.

Скільки б він не допомагав сестрі та батькам, вони ніколи не висловлювали свою подяку йому за це, ось хрещений і вирішив жити тільки для себе та для своєї сім’ї. Думаю, він у цій ситуації не припустився жодних помилок.