Так сталося, що мені та синові довелося жити з моєю свекрухою. І цей період інакше як тортурами, я назвати не можу. Причиною цієї ситуації було те, що ми з чоловіком терміново продали свою однокімнатну квартиру.

Дуже вигідна пропозиція була, завдяки якій ми значно скоротили суму, якої не вистачало для покупки двокімнатної ближче до свекрухи.

Для того щоб скоріше зібрати суму, що залишилася, і гроші на ремонт, на сімейній раді було прийнято рішення – чоловік їде на пів року на заробітки, я ж із сином цей час живу у свекрухи, благо квартира дозволяє. Починалося все непогано, вдень я і свекруха на роботі, дитина у садочку.

Їжа, квартплата навпіл, це була моя ініціатива, не така вже у свекрухи і велика зарплата, і все-таки менше ніж мені винаймати квартиру.

Квартира у неї двокімнатна, ми із сином у спальні, вона у залі. Дитина не галаслива, не балована і ввечері вона півгодини перед сном спокійнісінько дивилася з бабусею мультики по телевізору.

ТБ стоїть у залі, свекруха його включає, як тільки приходить з роботи і вимикає, коли лягає спати, тобто, ближче до одинадцятої. Жах почався через півтора місяці після від’їзду чоловіка тоді, коли я помітила, що син почав часто падати, натикатися на речі і мружиться.

Звернулися звернулися до лікаря, виявилося, синдром лінивого ока з ймовірністю короткозорості. Під забороною телевізор, планшет, взагалі все.

Пов’язка на одне око та гімнастика для іншого. Терміном три місяці. Начебто нічого критичного, сказала синові, що планшет зламався, телефон йому не цікавий.

Але свекруха відмовилася проводити вечори без телевізора. Він же її заспокоює і нічого страшного, якщо дитина півгодини дивитиметься мультики.

Ні мої умовляння, ні вмовляння чоловіка не допомогли. Результат був такий, що щовечора син плаче, бо не розуміє, чому не може піти дивитися мультики з бабусею, адже чує, що телевізор увімкнений. Я теж плакала, бо мені було шкода його.

Проплакавши два тижні, стала гуляти із сином на вулиці, поки було тепло, допізна, потім похолоднішало і ми сиділи в кімнаті до приїзду чоловіка.

Грали, малювали, займала його, як могла. Не змогла тільки пояснити одного, чому для його бабусі телевізор дорожчий за його зір.

КІНЕЦЬ.