Оля та Ніна були подругами дитинства, незважаючи на те, що Ніна мала досить важкий характер.

Ніна завжди була незадоволена і скаржилася на життя, а Оля була поступливою, відкритою та доброзичливою.

Коли дівчата виросли і почали працювати, Оля стала економістом на молочному заводі, а Ніна працювала в бібліотеці, що рідко відвідувалася.

Ніна, як і раніше, була незадоволена своїм життям, порівнювала її з життям Олі і скаржилася на чоловіка Івана, який був слюсарем.

Якось чоловік Олі, Андрій, поїхав на семінар до Києва та привіз дружині гарну сукню.

Ніна була незадоволена і навряд чи зробила комплімент сукні подруги.

Оля одягла сукню на ювілей сусідки та отримала багато компліментів від усіх гостей на святі. Однак наступного дня Оля виявила на подолі ззаду велику пляму олійної фарби, яка зіпсувала всю сукню.

Ніна майже не поспівчувала і сказала: – Чому ти така неакуратна?

Сама ви нна!

Оля зрозуміла, що Ніна ніколи не була для неї справжньою подругою і що вона, ймовірно, стояла за багатьма неприємностями в її житті та в житті її сім’ї, такими як псування її нової сукні, пошкодження нового велосипеда її сина та в’янення кущів троянд у її дворі…

Оля поговорила з Ніною, але Ніна все заперечувала і звалювала провину на Оліну удачу, чи, точніше, невдачу.

Оля з чоловіком вирішили переїхати до міста та продали свій величезний будинок.

Ніна ще більше обра зилася на свою долю і позаздрила новому міському життю подруги. Оля у свою чергу вирішила назавжди викреслити Ніну зі свого життя.

КІНЕЦЬ.