Якось я стала свідком історії, яка почалася у полоrовому будинку, куди з великим шумом та урочистістю привезли дружину великого бізнесмена.

Про це знали всі, бо все крутилося довкола неї. Чоловік відвідував її лише один раз перед від’їздом у відрядження. Вона народила здорового хлопчика без підтримки.

Прийшовши до тями, Ганна відразу ж відмовилася годувати дитину і навіть попросила не приносити її до неї, стверджуючи, що це зіпсує її фігуру.

В іншій палаті бідна молода дівчина на ім’я Оленька стра ждала після того, як народила дівчинку, яка, на жаль, не змогла почати дихати.

Ганна часто приносила Оленьці свою дитину на годування. Зрештою, приїхав той самий багатій із купою охоронців, привіз пишні букети червоних троянд та прикраси.

Він відвідав головного лікаря, щоб дізнатися про дружину та дитину, а Ганна чекала на нього, гарно нафарбувавшись і сидячи біля вікна.

Але Олег, чоловік Ганни, відвідав палату Оленьки, подарував їй кошик квітів та подякував за те, що вона годувала його дитину. Олег із Оленькою та дитиною покинули лікарню, а водій третьої машини чекав Ганну з квитком до міста, де жила її родина.

Як виявилося, Ганна була навіть не дружиною Олега, а дівчиною, яка намагалася просто наро дити йому дитину та прив’язати його до себе таким чином.

Разючий контраст між пишним зверненням до Анни та скромним оточенням Оленьки та її дитини був помітним для всіх працівників лікарні.

КІНЕЦЬ.