Алла і Леонід мали щасливе життя. Їхня дочка вступила до коледжу, а син навчався у сьомому класі. Їхній невеликий бізнес приносив достатньо прибутку для безбідного життя.

Леонід керував бізнесом один, а Алла займалася будинком та вихованням дітей. Так тривало доти, доки поруч не оселилися нові сусіди. Микола та Наталка, ровесники Алли та Леоніда, разом зі своїм сином-семикласником переїхали до будинку, який колись належав батькам Миколи.

Сусіди щоранку йшли рано-вранці і поверталися до четвертої години дня, і завжди здавалося, що вони щасливі і допомагають один одному.

У вихідні вони готували їжу і насолоджувалися товариством один одного: будували навіс над літньою кухнею, ставили мангал, розпалювали багаття, смажили шашлики тощо. Зрештою сусіди запросили Леоніда та Аллу в гості, і вони розповіли про своє життя .

У сусідів був свій бізнес, яким вони керували разом, і все начебто йшло добре. Їхній старший син був одружений, мав двох дітей і незабаром мав приїхати до них у гості.

Алла дізналася, що сусіди були старші за них на сім років, але виглядали дуже молодими. У них був інший підхід до фітнесу та салонів краси, менше зусиль та спеціальної підготовки, але в їхньому будинку був ідеальний порядок.

Алла стала заздрити Наталі, бо її син та чоловік допомагали їй по дому. Вона намагалася переконати Леоніда допомагати їй, але він відмовлявся, кажучи, що заробляти гроші – його робота, а піклуватися про будинок – прерогатива Алли.

Коли вона запропонувала взяти її в бізнес, Леонід відкинув цю ідею, сказавши, що вона нічого не знає про ремонт квартир, електрику, сантехніку та інше, чим він займається.

Однак Алла наполягала, і Леонід нарешті погодився взяти її на день на роботу. Вони працювали в новому будинку на восьмому поверсі, який ще не було підключено до ліфта. Леонід віддавав розпорядження та стежив за роботою, а Алла ходила за ним по п’ятах.

Після кількох днів напруженої роботи Алла зрозуміла, як втомлюється Леонід, і вирішила таки займатися домашніми справами сама. Вона також зрозуміла, що спосіб життя сусідів не для них і що вони мають бути задоволені своїм власним життям і цінувати те, що мають.

КІНЕЦЬ.