Мати Михайла, Ольга Іванівна, часто нагадувала сину про його обов’язок перед батьками, а коли він одружився, вона постійно вимагала від нього та його дружини Олени якихось речей.

Якось Ольга Іванівна запитала Михайла, чи буде Олена готувати на свята оселедець під шубою, на що Михайло відповів невпевнено.

Тоді Ольга Іванівна висловила своє невдоволення та припустила, що Олена мала сама здогадатися та приготувати для них цю закуску.

Михайло пожартував, що Олена не Нострадамус, щоби передбачати бажання свекрухи, але Ольга Іванівна продовжувала робити зауваження про обов’язок сина перед нею.

Михайло спокійно нагадав матері, що він її дуже любить, але в нього є й своя сім’я, про яку треба дбати. Ольга Іванівна образилася і заявила, що вона йому більше не потрібна, бо він має Олену. Михайло не витримав і заявив, що його сестрі Юлі не завадило б навчитися готувати самій.

Ольга Іванівна засмутилася і відповіла, що Михайло – невдячний син, який кинув сім’ю заради дружини.

Михайло все більше засмучувався через цю розмову і зрештою пішов, щоб поговорити про все з Оленою. Олена запропонувала, що вона може приготувати страву, якщо Юля забереться у її будинку.

Тоді вже Ольга Іванівна розсердилася і назвала Олену грубою та егоїстичною, але Олена залишалася спокійною та стояла на своєму.

Вона заявила, що поважає свою свекруху, але не прислуговуватиме ні їй, ні Юлі, тим більше, що вони її не люблять і не поважають. Михайло був розчарований, але знав, що не зможе переконати Олену.

Незважаючи на те, що він хотів миру в сім’ї, він розумів, що його мати отримала за заслуги за свою поведінку по відношенню до невістки. Хоча Олена могла здатися мстивою, Михайло цінував її силу у відстоюванні своєї позиції.

КІНЕЦЬ.