У мене є дорослий син. Він одружений, і вони зі своєю дружиною живуть в моїй квартирі. Вони одружилися два роки тому. Після весілля вирішили пожити у мене під приводом, що хочуть накопичити на квартиру. Я не була в захваті від цієї думки, але треба ж допомагати їм, щоб вони встали на ноги. У мене двушка.

Я ростила сина одна, чоловік по мер, коли син був ще немовлям. Я з дитиною повернулася в батьківський дім. Але з батьками не збиралася довго жити, вони багато виnивали.

Влаштувалася на роботу в трикотажному цеху і з сином переїхала в гуртожиток. Я багато працювала і накопичила гроші на квартиру.

Від моїх nитущих батьків нічого було чекати. Син виріс, вступив до університету, потім влаштувався на роботу, він хороший фахівець.

Я радила йому задуматися про окрему квартиру. Одного разу син мені сказав, що у нього є дівчина, і він збирається одружитися з нею. Тоді йому було двадцять сім років.

Він привів свою дівчину до мене – ми познайомилися. Вона справила на мене гарне враження. У неї вища освіта, працювала, винаймала квартиру, словом – міцно стояла на ногах.

Через шість місяців ми зіграли весілля. Після весілля вони жили у мене. Не можу сказати, що було легко. Ми з невісткою не дуже ладили одна з одною.

Але з часом навчилися жити під одним дахом без сkандалів. Минув рік. Я їм запропонувала віддавати мені кожен місяць певну суму: буду складати, і через рік у них вийде кругленька сума для нової квартири.

І додала, що якщо не згодні, можуть збирати речі і йти. Син погодилася, а ось невістка влаштувала сkандал, мовляв, з якого дива я повинна віддавати частину моєї зарплати. Я їй пояснила, що це для нової квартири – для їх власної. У підсумку вона зібрала речі і з’їхала до своїх батьків.

Через два дні мій син став дорікати мені в тому, що це через мене дружина подала на розлу чення. Ми посва рилися, він теж зібрав речі і пішов. Не дзвонить, та й сама я не буду дзвонити.

КІНЕЦЬ.