Ніна Петрівна жила в невеликому затишному будинку з великим садом та городом, за тридцять кілометрів від міста. Її чоловік помер майже десять років тому, але вона не відчувала особливого смутку після його відходу.

Він довгий час був нездоровий, і їй було kатастрофічно важко доглядати його. Після його сме рті вона більшість часу присвятила садівництву. Згодом її старший син Ігор одружився і в нього народився син.

Молодший син, Олег, закінчивши інститут, закохався і теж одружився. З віком Ніна Петрівна ставала дедалі слабшою, її здоров’я почало погіршуватися.

Вона вже не могла самостійно займатися домом і тому звернулася за допомогою до синів. Однак їй не хотілося обтяжувати їх, і вона натякнула невісткам, що їй важко жити самій.

Якось у суботу Олег та його дружина Христина відвідали Ніну Петрівну, і вона розповіла Христині про свої недуги та труднощі самотнього життя.

Коли Олег помітив засмучену дружину і запитав її, чи не сталося чого, вона відповіла, що їй шкода Ніну Петрівну. Вона запропонувала поговорити з Ігорем, щоб він забрав маму до себе , бо він має велику квартиру, і мама йому часто допомагала.

Після розмови з Христиною Олег почав дратуватися і переживати, що прохання матері про допомогу та її нездужання створять незабаром великі проблеми.

Однак він зателефонував Ігорю та домовився про зустріч, щоб обговорити ситуацію. За два тижні Ніна Петрівна радісно повідомила Олега, що Ігор узяв її до себе, адже вона вже не могла жити сама.

Вона здала свій будинок на зиму та отримала за це непогані гроші. Ігор також купив їй путівку до санаторію. Олег та Христина були здивовані тим, як швидко Ігор вжив заходів. Їм здавалося, що Ніна точно пообіцяла йому всю хату. Як би там не було, краще так…

КІНЕЦЬ.