– А куди шапку класти? – запитала Наташа Покласти, – автоматично поправила її Галина, здивовано дивлячись на сина.

— Мама! – спробував захистити свою наречену син, але Наташа сказала:- А чо?

Нехай твоя мамка мене поправляє! У мене ж діти, я повинна говорити правильно”Боже! Ложить, мамка, діти які діти?” – промайнуло в голові у Галини – коректора з багаторічним стажем.

— Мама, Наташа в дитячому садку працює, – прояснив ситуацію син.”Дострибався догуляти ось і отримуй тепер. Які дівчинки були! Валина дочка – перекладач.

Олина – старший бухгалтер”, – думала Галя.Галина з чоловіком надавали синові повну свободу, І ось результат: сільська дівка окрутила хлопчика. “Ну нічого, гени і здоровий глузд візьмуть своє ”, – заспокоювала себе Галина.- Мам, а гречка де? – запитала Наташа у Галі через тиждень після весілля (жили вони спочатку у свекрухи).

— Наташа, називай мене, будь ласка, по імені-по батькові – строго сказала Галя.- Добре, Галина Олександрівна, – зітхнула Наташа.А через місяць приїхала тітка Наташі, яка виростила її після смeрті матері (батька у Наташі ніколи не було).

Огірочків привезла, варення, сметанки довелося стіл накривати.- Заспівай, Натаха – попросила тітка, і Наташа заспівала.Дзвінкий, чистий голос вразив свекруха і кілька примирив її з тим, що відбувається.- Гаразд, їхати треба, сваха, – сказала тітка.

– Права була Натаха: хороша ти, Галка, баба, хоч і інтелігентна! На весіллі-то і поговорити до ладу не встигли Свекруха, чекаючи, чим скінчиться весь цей безглуздий фарс, спостерігала за сімейним життям свого сина і з подивом бачила, як змінюється її хлопчик.

Наташка з ним як з дитиною, а він і радий старатися: і по дому почав щось робити,і на дачу разом з сім’єю їздить, коли раніше тільки і чули від нього, що у нього інтелектуальна робота, а для господарських потреб є спеціально навчені фахівці. “Молодець, Наташка! – говорив свекор Галині. – Взяла нашого телепня в оборот”

І друзі, з якими раніше хитався бозна-де по барах, тепер приходили до них в будинок: Наташка стіл накриє, нагодує всіх, посидить з ними.”Нехай краще під нашим наглядом – пояснювала невістка свекрухи свої дії.

– Хоча скоро йому не до друзів буде!” Наташа посміхнулася і погладила живіт.Ходила Наташка легко-свекруха раділа: в їх жіночому колективі яких тільки пристрастей про вагі тних не розповідали, а через дев’ять місяців народила дочку, потім через два роки сина.- Ну як там твоя селянка? – запитували у Галини на роботі.

— Так нормальна дівчина, – сердито відповідала Галина, обурюючись себе за те, що, не розібравшись як слід,розповідала всім про неосвіченість невістки.А так-то якщо подивитися?

У Валі дочка досі принца чекає, у Олі – розлучилася давно, а наша – і мати відмінна, і господиня чудова, і на роботі цінують.

Чула Галина, коли онуків з саду забирала, як завідуюча говорила однією з матусь: “Наталії Петрівни група не гумова, всіх дітей до неї не встоїш!”А уколи жодна медсестра так не зробить, як Наташка: “Потерпи, Галінсанна, потерпи, миленька!”Але ж зовсім не боляче!Минуло п’ятнадцять років.

На черговій річниці весілля сина раділи Галина зі свекром, дивлячись на сина з невісткою: внуки чудові, своя квартира, а відносини – як в перші роки шлюбу.

І тітка Наталкина тут же, друзі сина, колеги Наташі.- Заспівай, дочка, – звернулася свекруха до Наташі.- Зараз разом заспіваємо. Золотий мій, ти нам музику включиш? – покликала вона чоловіка.- Заспіваймо, мама? – запитала вона у свекрухи.- Заспіваймо, дочка, – посміхнулася свекруха.

КІНЕЦЬ.