Я твердо вирішила ніколи більше і за жодних обставин не ходити до когось у гості. На те я маю свої причини.
Як людина, яка любить приймати гостей, я завжди готую гарний стіл і дивую їх своїми кулінарними здібностями та новими рецептами.
Ось тільки сама ходити у гості я ненавиджу.
Коли я приходжу до когось у гості, очікую, що господар чи господиня вже приготували їжу і накрили стіл.
Я не чекаю, що мені доведеться працювати, коли я перебуваю у чужому домі.
У мене є колега, з якою ми добрі подруги вже п’ять років.
Ми часто ходимо один до одного у гості та запрошуємо один одного на свята.
Однак, відвідуючи її будинок, я завжди відчуваю стрес.
Щоразу, коли я приходжу до неї в гості, у мене виникає відчуття, що я не гість, а людина, яка повинна виконувати певні домашні справи та обов’язки.
Мене просять помити посуд, підмісти, прибрати чи приготувати смачну страву.
Коли це свято і ми всі вбрані, я не хочу чистити рибу і потім весь вечір пахнути нею.
Я думала, що моя колега єдина у своєму роді, але я дуже помилялася.
Якось давня подруга запросила нас до себе додому на святкування її дня народження.
Вона жила за 50 км від столиці, тому мені довелося ночувати в неї.
Вона зустріла нас у халаті, і не було навіть натяку на свято.
Я вручила їй подарунок і зрозуміла, що маю допомогти їй з приготуванням.
Усі запрошені жінки зрештою метушилися на кухні і перед столом.
Ми тільки-но встигли закінчити до приходу гостей. Ми відчували, що з іменинницею щось не так.
Kоли ми спитали її, в чому справа, вона вибачилася і мало не розnлакалася.
Ми ляrли спати майже о другій годині ночі.
Було відчуття, що ми приїхали до себе на дачу, а не у гості.
Не знаю, що думати про таких людей.
Особисто я поважаю своїх гостей та знаю, як правильно розподілити свій час.
КІНЕЦЬ.