Я довго вибирала майбутнього чоловіка, хотіла, як і всі, раз і назавжди. Але, плани змінилися, і моє життя перетворилося на справжній жах. Після першого невдалого громадянського шлюбу у мене з’явилася дівчинка. Чоловік пішов, не чекаючи на народження. Я страждала і плакала рік, і ось випадково зі мною познайомився чоловік-мрія!

Я допомагала продавати машину татові, а він скуповував підтримані авто. Ось і познайомились. Почали зустрічатися щодня, по годині, тому що донька була ще мала. Наші зірки, можна сказати, зійшлися, кохання було просто, як у кіно.

Зустрічалися ми близько року, справа йшла до весілля і у майбутнього чоловіка, знаходять невиліковне захворювання. Я не пішла, була з ним, пройшли операцію, хімію пройшли та одружилися! Лікувався 2 рази на рік, і настало одужання! Відновився і лікар дозволив планувати дітей, хоч надії і не було, казав, буде диво, якщо у вас вийде.

Вийшло. Народили синочка, радості не було межі, але синочок народився з пороком серця (з ним живуть. Це не так небезпечно запевняли лікарі, але через рік синові поставили такий же діагноз, як і чоловікові, прооперували, пройшли 12 сеансів хімією).

Через 2 місяці після всього страшного чоловік звинувачує мене у зраді та подає на розлучення. Сказати, що я була в шоці, нічого не сказати. Я доглядала сина і чоловіка, обидва одночасно проходили лікування. Це страшно описати, і в цей час я ще доглядала його матір, вона хвора. Допомагали мої батьки, забрали старшу дочку до себе. І тут він оголосив про розлучення.

Приїхав до моїх батьків і пояснив, чому він розлучається. Батьки мало не посивіли, вони ж нам подарували будинок і обставили, а чоловік прийшов із одним холодильником.

Після розлучення навіть холодильник забрав. Стільки було вилито на мене бруду та звинувачення, що я зруйнувала сім’ю, що мала коханців. Я просила чоловіка прокинутися, які коханці! Я з двома дітьми, з його мамою в одному будинку, нікуди не виходжу, як це можливо. Він був непохитний, зраджуєш і все.

Розлучилися. Тепер і аліменти платить копійки, як тільки починаю вимагати грошей, каже, віддавай сина, а синові і двох років немає, каже, у нього є жінка, яка готова таку дитину прийняти. От скажіть, чи нормально вчинив мій чоловік? Або він уже гуляв, поки ми з сином лікувалися, як ви вважаєте? І чи варто його пробачити?

КІНЕЦЬ.