Йшов четвертий тиждень проживання у тітки Віки – Тамари Миколаївни. Але Слава вже був готовий переїжджати навіть в голі сірі стіни, тільки що добудованої квартири.

Віка була на сьомому місяці вагітності, коли забудовник надіслав повідомлення, що можна приймати квартиру. Пара була рада, адже вони якраз встигнуть зробити ремонт, і синочок народиться вже в своїй квартирі.

Вони швидко знайшли ремонтну бригаду, попередили орендодавця, що скоро з’їдуть, але раптово під час приймання квартири було виявлено дуже сильні недоліки, а забудовник не поспішав їх виправляти. Ремонт відкладався, а ось з квартири довелося з’їжджати, орендодавець вже знайшов інших орендарів.

Тоді Тамара Миколаївна сказала своє слово:

-Поживете у мене!

Слава намагався відмовитися, але дружина була в положенні, тому довелося погоджуватися.

Віку виховувала сестра матері, Тамара Миколаївна, коли мами не стало. Тому вона вважала її навіть не тіткою, а мамою і часто її так і називала.

Тамара Миколаївна, хоча вона відразу попросила зятя називати її просто – Тамара, не була схожа на класичну “тітку”. І спочатку, Слава навіть був радий.

Вона була красивою стрункою жінкою, яка не ховала свій вік, а лише підкреслювала свої принади. Зачіска, макіяж, манікюр, сучасний одяг створювали образ яскравої жінки. Її було важко уявити за закручуванням банок з варенням, взагалі на кухню вона заходила по мінімуму.

Тамара притягувала погляди чоловіків, але була незаміжня.

Віка ж була зовсім інша. Вона обожнювала готувати. Макіяж мінімальний, нігті без лаку, волосся просто довге, але саме такою Слава і любив дружину. А коли вони дізналися про поповнення, то він був на сьомому небі від щастя, і ніякі зміни, які прийшли з вагітністю, не могла відвернути його від коханої.

-Віка! – Слава забіг у квартиру не роззуваючись.

-Що трапилося? – вона підвелася на ліжку.

-Все! – радісно продовжив він. – Вони все виправили, ми з фахівцем прийняли квартиру, так що можна починати ремонт!

-Так! – заплескала в долоні Віка.

-Що за шум? – в кімнату заглянула Тамара.

-Тома, ми починаємо ремонт! – із захопленням поділилася Віка.

-Дуже добре, – спокійно відповіла вона. Славі не сподобався вираз її обличчя, але він тут же хитнув головою, ох уж, ці упередження. Тамара ніколи не дозволяла відгукнутися в негативному ключі про зятя, лише тільки хороше…

-Щось змінилося, – подумав Слава, намагаючись викинути з голови образ Тамари, що виходить в негліже з ванної кімнати. -Раніше вона такого собі не дозволяла, – продовжив думку він.

Так, все частіше Слава став заставати Тамару в досить пікантних ситуаціях. Вона то двері в кімнату не закриє і почне переодягатися, то надіне легкий халатик і почне прибирати…

Несподівано Віку поклали на збереження, і ось тоді Тамара пішла ва-банк. У цей вечір Слава повернувся пізно. Спочатку він був у Віки, потім заїжджав на квартиру перевірити, як іде ремонт.

Він уже роззувався, коли в коридор виплила Тамара у відвертій сукні, в руках у неї були два keлиxи.

-О, – протягнула вона. – Ти вчасно!

Слава здивовано розглядав її.

-Я тут вирішила розслабитися, – вона підійшла ближче. – Тобі теж не завадить…

Вона підходила все ближче, Славі довелося притиснутися спиною до дверей.

-Тамара, що ви робите?

-А ти не зрозумів, д*рненький?! – вона спробувала його поцілувати, та Слава вивернувся і пішов в сторону кімнати.

-Ви мене вибачте, – різко сказав він. – Мені це не цікаво. А ви б… – він обернувся перш, ніж зайти в кімнату, – посоромилися б…

Слава про всяк випадок закрився в кімнаті, і не дарма, вночі він почув, що двері намагалися відкрити.

Вранці в поганому настрої Слава намагався розписати плани на день. Раптово на кухню примчала Тамара, сіла йому на коліна і, обнявши, поцілувала. Слава почув звук зробленого фото. Він різко відсунувся від Тамари.

-Якого… – почав він, але Тамара лише засміялася.

-Ось тепер спробуй розповісти що-небудь Вікусі. Я їй відразу фоточку покажу! – і з переможною усмішкою пішла.

Слава не знав, що робити. Вікторії зараз не можна хвилюватися, тому чесно розповісти про ситуацію не вийде, а залишатися одному тут не варіант…

Увечері Слава попередив Віку, що поживе у друга, так йому буде ближче до квартири, де йде ремонт. Сам же взяв тиждень відпустки за свій рахунок і пішов прискорювати ремонт.

Через пару днів Віка сміялася, розповідаючи чоловікові, що Тамара занервувала, адже Слава не ночує вдома, і навіть видала крамольну думку про коханку.

Нарешті, Віка сказала, що її виписують. Слава розумів, що просто побоюється везти її до тітки. Тоді вирішив зробити сюрприз.

-Куди ми їдемо? – здивувалася Віка, коли Слава проїхав з’їзд до будинку Тамари.

-Додому, – спокійно відповів він.

-Додому? – не зрозуміла Віка, а потім усвідомила. – Додому! Ти закінчив ремонт!

Віка радісно носилася по квартирі, в силу своєї повороткості.

-Ось тут буде наша ліжко, а ось тут куточок, як раз для малюка!

-Сьогодні буде доставка… – як би ненароком сказав Слава.

-Яка?

-Ти пам’ятаєш, ми робили замовлення на меблі?

-Так їх же тільки в кінці вересня привезуть, ще два тижні, – сказала Віка.

-Ні, сьогодні привезуть, я зміг домовитися!

Віка кинулася в обійми чоловіка.

-Я тебе люблю! – засміялася вона.

-Ага! – він ніжно поцілував дружину. – Поїхали речі збирати!

Слава сподівався, що Тамара ще на роботі і вони встигнуть зібратися, але не пощастило.

-О, – зраділа Тамара. – Ви повернулися!

-Так! Ми за речами! Уявляєш, Слава закінчив ремонт! – Віка роззувалась і не помітила, як скривила обличчя Тамара.

-Он як… – протягнула вона. – Молодець, Слава! – і пішла в кімнату.

-Що з нею? – здивувалася Віка.

Слава лише знизав плечима. Увечері меблі привезли і тут же зібрали. В цей же вечір Слава з друзями привіз всі інші речі.

На наступний день Віка вже обживалась в новій квартирі. Вранці Слава поїхав за покупками, а повернувся додому замислений.

-Коханий, що трапилося? – занепокоїлася Віка.

-Я хочу тобі дещо розповісти. Нічого страшного, – тут же сказав Слава. – Просто тобі буде неприємно. Пам’ятай, що я люблю тільки тебе! Добре?

-Гаразд, – Віка сіла на стілець.

Слава коротко розповів про поведінку Тамари, про той вечір і фотографії.

-Вранці вона знову дзвонила, казала за ту фотографією, вимагала… – він замовк. – Вона зараз прийде. Я попросив видалити фото, а вона зажадала побачення… Я сказав, що поки тебе нема, вона може приїхати…

Віка сиділа мовчки. Вона не могла повірити, що її майже-мама намагалася відвести її чоловіка.

-Що ж робиться! – Віка сховала обличчя в долонях.

-Я тобі не зраджував! Я люблю тебе! І нашого сина! Я б не зміг!

-Я намагаюся повірити тобі… – похитала головою Віка. – Це все схоже на фарс!

-Вона зараз прийде, і ти все почуєш!

Віка лише знову похитала головою. Дзвінок в двері змусив підскочити. Слава мовчки пішов відкривати, поки Віка сиділа на кухні.

-Привіт солоденький! – проспівала Тамара. – Бачиш, я ж говорила, що ти все-одно погодишся!

-Привіт, проходь.

-Ну, що ти, як не рідний!

-Як ти можеш, так вчиняти за спиною у своїй племінниці! Ти ж її виростила!

-Саме так! – сказала вона невдоволено. – Поки її ростила, мені ніколи було займатися своїм життям! Поки всі весілля гуляли, я в дитячий сад ходила, та в школу водила! А тепер ось залишилася без нічого!

Віка не витримала і вийшла в коридор. Тамара, побачивши її, відступила до дверей.

-Ось, значить як, – усміхнулася вона. – Що ж, так навіть простіше. Більше не доведеться прикидатися!

Тамара вискочила з квартири.

-Пробач, – Слава обійняв дружину.

-За що? – глухо запитала вона.

-Просто, пробач. І її пробач, за малодушність…

-Ох…

Через півгодини Віку доставили в пологове відділення, а пізно вночі Слава вже дивився на свого новонародженого сина. Він народився повністю здоровим, хоч і трохи раніше терміну.

Слава вимолював прощення у Віки за це все, але він розумів, якби не розповів, могло трапитися все, що завгодно.

Тамара зателефонувала лише разів, попросила пробачення і привітала з народженням сина. Більше вона не турбувала їхню сім’ю…