Мій брат Юрко сам сидів у зовсім невеличкій кімнаті, дивлячись на великий екран свого телевізора.

В той вечір він якось зовсім поринув у свої думки.

Чому так вийшло в його житті, що на схилі літ він живе сам.

Здавалося, зовсім недавно в нього була хороша сім’я, дружина і два чудових сини.

Час в клопотах минав дуже швидко, роки просто пливли, а діти росли, дорослішали.

Одного разу, коли сини поїхали навчатися в університет, дружина повідомила йому, що йде від Юрка до іншого, для неї так буде краще, вмовляти її залишитися не потрібно, бо вона все вирішила давно.

Це дуже здивувало Юрка. Він дійсно не міг зрозуміти чому?

Адже жили ми добре, як усі.

Було у їхньому сімейному житті і добре, і не дуже, так як у всіх людей, ідеальних сімей не буває.

Але від цього не розлучаються, просто люди живуть разом і намагаються в усьому порозумітися, а тим паче з віком, коли розлучатися все важче, бо будувати нову сім’ю після цього вже й не так легко.

Виявляється, як сказала дружина, мій брат недостатньо приділяв їй уваги, і взагалі не цікавився як вона проводить час, про що думає, і таке інше.

Так сказала вона йому сама, хоча я вважав, що вона помиляється.

В 46 років Юрко залишився зовсім один.

Після того так і жив сам, ходив на роботу, повертався в порожню квартиру, так і минало його життя.

Мені завжди було так шкода свого брата.

Сини до свого батька приїжджають дуже рідко, провідують його лише по можливості.

Але то буває не часто.

Наразі Юркові майже 60 років, весь цей час він жив один.

А нещодавно він зустрів жінку, Тетяна на 10 років молодша за нього.

Юрко з Тетяною зустрічалися, особливо, недовго, і я запропонував їй переїхати до мене.

Самотність за всі ці роки мого брата дуже втомила, йому всі ці довгі роки самотності дуже хотілося, щоб поруч була надійна, близька і добра людина, яка вислухає і допоможе та підтримає завжди.

Тетяна сподобалася йому відразу, адже вона цікава і досить таки весела людина, з якою можна поговорити і весело провести час.

Вже з першого дня, як тільки вони стали жити разом, в квартирі стало ніби світліші, завжди прибрано, із кухні долинають приємні аромати смачненьких і свіжоприготовленої їжі.

Не життя, а казка, здавалося тоді моєму рідному братові.

В мене з’явилася надія, що я теж можу мати щасливу сім’ю.

Юрко з Тетяною дуже часто їздили відпочивати на природу, прогулянки по парку, в його житті з’явилася радість, якої не було давно.

Так ми жили декілька місяців.

Згодом він став помічати, що Тетяна не вкладає ні копійки в наші загальні витрати.

На запитання, чому?

Вона відповіла Юркові, що тут її немає нічого, вона живе в його квартирі і може бути таке, що їй доведеться, врешті, піти, адже в житті по різному буває, а все це надежить йому.

Але Тетяна Юркові відразу пояснила, що якщо він перепише частину квартир и на неї, потім буде вкладати кошти.

Брат мій, звісно, замислився.

Тетяна завжди спокійно говорила, що перейшла жити до Юрка заради квартири, бо більше нам жити не було де, а заміж Юрко її не кликав, тому вкладати якісь гроші в квартиру вона точно не буде.

Наступного дня, зранку, Тетяна пішла.

Я її розумію, щиро кажучи, але робити так, як вона пропонує, брат мій не хоче, тому просто сам попросив її піти.

Я думаю, що він правильно вчинив. Хіба не так?

КІНЕЦЬ.