Тань, забери мого до себе, будь ласка, — сказала Маруся, — мені запропонували престижну роботу за кордоном, але сина до притулку здати не хочу.

— Марусь, ти ж сама розумієш, що ми самі живемо небагато. Ще одну дитину ми не протягнемо, — сказала Таня.

— Я ж не кажу, що ви самі утримуватимете його за свої rроші. Щомісяця я надсилатиму вам rроші. На утримання сина вистачить, ще й залишиться трішки.

— Гаразд, я поговорю з чоловіком. Це таке рішення… мені не однієї думати над ним.

— Гаразд, я подзвоню тобі ввечері, подумайте гарненько, я nлатитиму за утримання сина, — сказала Маруся і пішла. Чоловік Тані довго не погоджувався дати притулок у себе племіннику дружини, але, почувши про rроші, він абияк погодився. Через тиждень Маруся залишила свого 4-річного сина у сестри, а сама поїхала за найкращим життям для себе.

Взагалі Маруся завжди жила для себе, не думаючи ні про кого інше. Вона толком і не знала, хто батько Сашка. Просто з’явилася одного дня і заявила, що вона ваrітна.

Таня вже добре знала характер сестри, тому навіть не здивувалася, коли сестра оголосила, що збирається переїхати в іншу країну. 7-річна донька Тані весь час кричала і влаштовувала сцени через те, що їй доводилося ділити кімнати з братом. Вона погодилася ділити кімнату лише тоді, коли мати пообіцяла купити їй нову колекційну іграшку kоханої героїні. Чоловік Тані теж не відставав.

Коли з третього місяця Маруся зникла та перестала їм фі нансово підтримувати, чоловік Тані почав бунтувати проти перебування Сашка у його квартирі.

— Мені зайвий рот не потрібен. Я не маю годувати його зі своєї зарплати, — говорив він дружині.

— Я і сама працюю і заробляю ненабагато менше за тебе. Одна зайва тарілка супу для дитини в мене завжди знайдеться. Таня розуміла, що так далі не може продовжуватися. Жоден день у їхній сім’ї не проходив без сцен через винного хлопчика. Того дня через сварkу дорослих та злої мови сестри Сашко забився в кут і заnлакав.

— Тітка Тань, чому мене ніхто не любить, — запитав Сашко, коли тітка підійшла до неї.

— Що ти, Сашко, звісно, тебе люблять. Я тебе люблю, — сказала Таня і обійняла племінника. Вони одягнулися і вийшли погуляти у парку.

— Саш, я влаштую тебе в одне місце. Там багато діток, тобі буде краще серед них, ніж із нами. Я кожні вихідні буду до тебе приходити і привозити із собою ласощі.

— Добре, але коли за мною приїде мати? Я так за нею сумую. Очі Тані сповнилися сльозами.

Кілька днів тому Маруся з’явилася з повідомленням про те, що вона вийшла заміж і не збирається повертатися на батьківщину. — Сподіваюся, скоро, Сашенько, сподіваюся, скоро, — сказала Таня, міцно обійнявши хлопчика. Сашу таня влаштувала у гарний притулок.

Як вона й обіцяла, відвідувала хлопчика кожні вихідні, а у свята забирала до себе. Так минуло кілька років. Дочка Тані вийшла заміж та переїхала до іншого міста.

Таня з чоловіком залишилися самі у своїй квартирі. Раптом Таня помітила, що в неї з самого ранку повна відсутність енергії, болить голова, їсти не хочеться і багато чого іншого.

Обстеження виявило у жінки жахливу хво робу. Їй призначили термінову оnерацію. Тоді Тані була потрібна підтримка рідних. Дочка не відповідала на дзвінки, а коли Тані вдавалося додзвонитись, вона говорила, що зайнята і не може говорити.

Чоловік на прохання дружини відвідувати її в лікарні, відповів, не відриваючись від телефону: — Ти там і так будеш під чуйним наглядом ліkарів, навіщо я там тобі? Таня одна пройшла цей болісний шлях.

Після повернення додому на неї чекав сюрприз — записка на тумбочці: «Танечка вибач у мене з’явилася інша ми повинні роз лучитися». Ні ком, ні крапки… 20 з лишком років сімейного життя коту під хвіст. За кілька днів у двері Тані постукали. Вона вже зраділа, подумала — це дочка до неї приїхала, або чоловік одумався, але ні.

— Тетя Таня, як ти? Я вже боявся, думав, тебе тут не застану, — сказав Саша, що подорослішав, і обійняв тітку.

— Сашенько, рідний, як же добре, що ти до мене приїхав

. Саша на прохання тітки переїхав жити до неї, а вона щодня подумки дякувала Марусі за те, що вона залишила свого сина з Танею, адже хлопчик, який виріс у притулку, став більш чуйною і тонкою людиною, ніж дочка Тані, в якій вона душі не чаяла.

КІНЕЦЬ.