Кілька років я працювала вихователем у дитсадку в Україні, але моя зарплата дозволяла мені ледве зводити кінці з кінцями. Більшість мого доходу йшла на продукти та комунальні платежі.

Однак я вирішила змінити своє життя та пошукати найкращі можливості.

Через старого друга я знайшла роботу в Польщі та поступово вивчила мову. Там я зустріла Антоніуша – дбайливого і ввічливого чоловіка, який мав свій успішний бізнес і жив у розкішному двоповерховому будинку.

Ми зустрічалися три місяці, а потім він зробив мені пропозицію. Я погодилася, бо не хотіла повертатися до України.

Ми розписалися в Польщі, і я переїхала жити до нього. Спочатку все було добре, але незабаром ми зіткнулися з культурними відмінностями, які вплинули на наші стосунки.

Наприклад, у нас були різні уподобання в їжі, і Антоніуш скаржився, що я не приймаю польських традицій.

Крім того, його мати брала активну участь у наших сімейних справах, і я відчувала, що не маю права голосу в ухваленні рішень.

Незважаючи на ці труднощі, я була у нестямі від щастя, коли дізналася, що вагітна.

Проте батьки Антоніуша почали будувати плани щодо нашої майбутньої дитини, не порадившись зі мною.

Вони навіть говорили про відкриття банківського рахунку для дитини.

Хоча в мене було все, про що я могла мріяти, я відчувала себе знедоленою та неважливою у своїй власній родині.

Це відрізнялося від ситуації в Україні, де я мала більше контролю над своїм життям…

КІНЕЦЬ.