Мене шокувала одна, на перший погляд, звичайна ситуація. Захотілося поділитися з вами, дорогі читачі “Пошепок”!

Того дня я їхала в маршрутці до Рівного. Сказати, що мене вразив водій цього рейсу — це промовчати!

Чоловік був дуже люб’язним! Кожному пасажиру відповідав на привітання. На всі: “Дякую!”,  люди чули його: “Будь ласка!”. Чесно кажучи мене аж розпирало від гордості за цього водія.

В якийсь момент на зупинці в автобус зайшли діти. Хлопчина почав розраховуватись за проїзд, водій став розпитувати його:

– Скільки тобі років?

– 9!

– A твоїй сестрі?

– 15!

– Тоді платіть не як за двох, а за одного!

Мене приємно вразила ця відповідь.

Їдемо далі. Автобус зупиняє якийсь далекобійник.

– Прошу пана, в мене фура зламалася, підкинете? Скільки тут до найближчого СТО?

Водій махнув рукою.

– Сідайте! Так підвезу!

Їдемо ще 20 хвилин. Зупиняє якась жіночка. Я придивилась, я в неї круглий животик. Вона як і всі дає йому гроші.

– Що, ви пані! Не треба грошей! Вам скоро на памперси знадобиться! – усміхнувся той. – Прошу, сідайте, де вам зручніше.

Я їду і не вірю, що таке бачу! На власних очах таке добро твориться, аж приємний шок огортає.

Тут далекобійник просить йому зупинити й сам кидає водію гроші. Той встає, виходить з автобуса і повертає їх чоловіку. Хто б міг подумати, правда?

Мені тоді йому хотілося стільки слів вдячності сказати, що він така добра і проста людина! А своїм прикладом так надихнув бути добрішими, людянішими й поважати ближнього!

Побільше б нашій Україні таких людей!

Тоді все буде добре!