Віктор замислився над цією ситуацією і визнав її досить образливою. Він помітив, що його теща тепло приймала і піклувалася про дітей своєї старшої дочки, але коли приходила молодша онучка Софійка, теща не звертала на неї ніякої уваги. Віктор розумів, що Софійка – така ж онука, як і діти старшої дочки, то чому ж теща ігнорує її? Відповідь здавалася тривіальною. Теща не любила Софійку, бо вона була схожа на свого батька, якого вона не схвалювала. Це змусило Віктора засумніватися в мудрості тещі, яка так довго прожила на світі. Чи справді вона була такою нерозумною?

Віктор поділився своїми побоюваннями з дружиною Мар’яною, яка лише знизала плечима. Однак пізніше Мар’яна розповіла своїй матері про думки Віктора з цього приводу. Це розлютило тещу, яка почала нашіптувати Мар’яні негативні речі про Віктора. Вона переконала доньку, що він недостатньо хороший для неї й що вона повинна знайти когось кращого. Мало того, Мар’яні не потрібна дитина від нього, тому вони обоє повинні залишити її дім. Перешіптування тривали, і врешті-решт Мар’яну вмовили вигнати Віктора і Софійку, тим більше, що квартира належала тещі.

Віктор з донькою пішли до своєї старої квартири, і він нарікав на те, що люди, яких він колись любив, тепер, здається, мають каміння в грудях замість сердець. Коли вони увійшли, він побачив, що всі меблі були перенесені до квартири Мар’яни, залишивши простір порожнім. Проте Віктор не втрачав оптимізму, вважаючи, що поки вони здорові, все буде добре. Першою справою було розпочати прибирання. Сусідка Віктора Настя зайшла подивитися, що за метушня, і, дізнавшись, що у квартирі збираються жити Віктор з дочкою, запропонувала свою допомогу. Поки вони прибирали, Софійка могла пожити у Насті.

Син Насті, Андрій, був удома, і вони не сумували за ним. Андрій був на два роки старший за Софійку, і Настя виховувала його сама після втрати чоловіка. Ця спільність зблизила Віктора та Настю. Віктор часто дивувався, як він раніше не помічав красиву жінку, що живе по сусідству. Тепер вони все робили разом, і Андрійко дивився на Віктора як на батька. Софійка також із задоволенням проводила час з Настею, особливо коли вони разом пекли пироги.

Друга свекруха дуже підтримала вибір доньки вийти заміж за Віктора. Він їй щиро подобався, і вона вважала, що вони добре доповнюють одне одного. Їй було приємно спостерігати за ними разом, і вона дуже поважала свого зятя. Навіть Софійка, дитина її зятя від попередніх стосунків, була тепло прийнята нею. Софійка називала її “бабусею”, і жінка, здавалося, обожнювала її, часто даючи їй цукерки та інші ласощі. Софійка приходила додому з повним пакетом солодощів і радісно розповідала Андрійку, що це “наша бабуся” зібрала для неї. Віктор був вражений, наскільки ця жінка відрізнялася від рідної бабусі дівчинки, яка навіть не впізнавала його. Він був вдячний, що в Софійки тепер є людина, яка любить її як справжня бабуся.

Однак не всі в родині були так само прихильні до Софійки. Одного разу, гуляючи з сім’єю в парку, вони зустріли колишню тещу Віктора. Софійка тепло привіталася з нею, але та відвернулася від онуки так, ніби навіть не знала її. Це було неприємне видовище. Віктор згадав, що навіть його рідна мати не цікавилася своєю донькою. Він здивувався, куди він дивився, коли вперше одружився, але відчув полегшення від того, що вони не часто бачилися з цими неприємними людьми.

КІНЕЦЬ.