Ми зустрічалися з ним довго та знаю як йому важко було, бо мами не стало рано але одного разу він розповів чому вона могла піти так рано.

Будинок у них в селі був досить великий, адже дідусь постарався та збодував великий, для дітей щоб всі помістилися, а було їх троє. Батько його залишився в селі а сестра та молодший брат поїхали в місто. Тато ніколи не жалів про те що залишився в селі йому тут подобалося.

Та народилося в нього теж троє дітей дві дівчинки і син.

Жити було в цьому будинку їм зручно, всього вистачає і місця і особистого простору. Брат та Сестра не часто згадували про брата який жив в селі, та батька, їм було набагато краще в місті. 

Та вони раптово згадали про брата коли в них самих з’явилися діти.  Вони вирішили, що залишати своїх дітей на брата літом це дуже хороша ідея. Для них було зручно залишити дітей в селі а самим назад повернутися на роботу. І при тому не залишивши грошей на них.

А що це село все є своє.

В ті моменти в будинку було 7 дітей і матері з батьком було дуже важко справлятися. Батьки часто залазили в борги, щоб хоч якось бути на плаву. Мати часто працювала понаднормово. 

І напевне саме через це її не стало досить рано. Чоловік ще був в школі він був наймолодшим а сестри вирішили з’їхати з дому шукати собі сім’ю, і занесло їх обох закордон.

Його тато почав пити після того і знайшов собі іншу жінку після чого переїхав з будинку, мотивуючи це тим що йому тут важко жити, без дружини.

Та добре що він хоч навідувався до сина та допомагав йому матеріально. Та декілька разів вони приїжджали родичі батька хотіли залишити знову своїх дітей та бачили, що не буде кому слідкувати за дітьми та поїхали. Вони навіть не були на похороні матері.

Він чоловік поступив навчатися, було дуже добре що він не закинув навчання та зміг потрапити на державне. Але грошей йому все одно не вистачало. Тоді він з другом вирішив поїхати літом на заробітки за кордон.

А повернувшись з них він жахнувся, в будинку майже нічого не залишилося.

Спочатку він подумав на те що його обікрали. Але тут він згадав що тато казав що приїздили родичні, знову хотіла на літо залишити дітей. Тоді він зрозумів що майже всі речі з дому винесли саме вони, подумали що їм більше треба.

З того моменту пройшло кілька років він закінчив навчання, та й ми почали зустрічатися. І лише коли ми одружилися він показав мені свій майже порожній будинок взагалі без меблів, та сказав що давно збирає гроші щоб трохи відремонтувати його та повернутися жити. А я йому обов’язково в цьому допоможу.

КІНЕЦЬ.