Багато хто через спадок стає ворогами, але я й подумати не могла, що це торкнеться і мене.

У мене є молодша сестра, живемо ми обидві у своїх окремих квартирах, які нам купили батьки. Батька не стало три роки тому, а цього року поховали маму.

Після похорону сестра завела розмову про батьківську квартиру.

Я сказала, що мама зробила заповіт на нас порівну, тож проблем не буде.

«Це вона тобі так сказала, щоб не засмучувати тебе і не сваритися, а насправді моя квартира» — відповіла сестра.

Я не повірила їй, доки вона не показала документи.

Мене не цікавить квартира, просто хочу зрозуміти, чому мама так вчинила, якщо вони з батьком любили нас однаково?

Сестра сказала, що я живу сама і навряд чи вийду заміж (38 років), а в неї двоє дітей.

Тому мама залишила квартиру ніби онукам.

Якщо це так, то чому цей факт приховали від мене?

Я б не заперечувала, мені комфортно і у своїй однокімнатній квартирі, а заміж я справді навряд чи вже вийду.

Все це я розумію, але образа просто душить.

Мати і сестра вирішували це питання за моєю спиною, ніби я чужа стороння для них людина.

Сестра, бачачи мій стан, запропонувала гроші, не половину вартості квартири, звичайно ж, вона не має таких грошей.

Але я відмовилася.

Мені нічого не потрібно.

Мама не тільки позбавила мене спадщини, а й зіпсувала пам’ять про себе, а ще зробила нас із сестрою чужими людьми. Сумно.

КІНЕЦЬ.