З 2017 року я живу та працюю в Торрейрі – невеликому містечку в Португалії. Оскільки місто є туристичним центром, тут багато роботи в місцевих готелях: за ці роки я пропрацювала прибиральницею, кухарем, покоївкою та доглядальницею для людей похилого віку.

У 2017 році мій син, Матвій, одружився з Мар’яною, яку він знав ще за університетом.

Однак у молодят не було коштів на пишне весілля, тому я запропонувала влаштувати невелику церемонію та вечірку у місцевому кафе.

Але у Мар’яни були інші плани , і вона замовила лімузин, дизайнерську сукню, дорогого фотографа та ресторан за містом. Звичайно, платити за все довелося мені.

Через місяць після весілля я поїхала до Португалії, щоб знайти роботу та розплатитися з боргами. Однак незабаром Мар’яна оголосила, що вагітна двійнятами, що змусило мене надовго застрягти в Португалії.

Я надсилала гроші та старий одяг для своїх онуків, але Мар’яна скаржилася, що я не виділяю для них достатньо коштів.

Цього літа Мар’яна відвідала мене в Португалії, і мені довелося розмістити її в орендованій квартирі і піклуватися про онуків. А коли я вирішила повернутися на батьківщину з онуками, Мар’яна звинуватила мене в егоїзмі та зневагі до онуків.

Я шкодувала, що дозволила своїм дітям користуватися мною стільки років, але я розуміла, що мені треба відпочити і провести час із онуками.

Я багато років працювала для їхнього процвітання, а тепер вони вже дорослі: можуть працювати та забезпечувати себе самі.

КІНЕЦЬ.