Маю маму, якій шістдесят вісім років. У неї є своєрідна звичка віддавати все, що має, нам – її дітям чи онукам. Вона ніколи нічого не купує для себе, навіть якщо у неї старий телефон чи зламаний телевізор.

Ми з сестрою намагалися відучити її від цього, відмовляючись брати в неї гроші, але потім наші діти почали брати гроші замість нас.

Після розмови з моєю сестрою ми вирішили щось робити із цією звичкою нашої матері.

Ми зібрали всі гроші, які мама давала нам протягом місяця, і купили їй нові туфлі та дві сукні.

Моя сестра також купила для неї солодощі та косметику. Вона була у захваті від подарунків.

Проте наша мати рішуче протестувала, коли ми намагалися відремонтувати її будинок.

Вона не хотіла, щоб ми витрачали на неї гроші. Але врешті-решт ми переконали її, сказавши, що це її подарунок на день народження.

Зараз ми навіть плануємо купити їй путівку на відпочинок, щоб вона могла познайомитися зі справжнім життям за межами країни. Я не знаю, чому у нашої мами така звичка – все віддавати нам.

Може, тому, що вона народила нас, коли їй було вже за тридцять, і вона багато років до цього мріяла про дітей?

Незалежно від причини, ми з сестрою вдячні, що у нас така дбайлива мама, і хочемо, щоб вона була найщасливішою на світі.

КІНЕЦЬ.