Нещодавно я повернулася на роботу після трирічної відпустки з догляду за дитиною, але мій син Рома продовжував хворіти, і мені доводилося постійно брати відгули, щоб доглядати за ним.

На жаль, моя свекруха не хотіла допомагати і доглядати Рому. Вона вважала, що тільки ми, батьки Роми, повинні нести за нього відповідальність.

Незважаючи на те, що свекруха приїжджала до нас раз на місяць, вона залишалася лише на півгодини і їхала. Вона навіть відмовлялася доглядати Рому, коли він хворів, а в нас з чоловіком були термінові справи.

На мої спроби боротися свекруха завжди відповідала те саме: – Ви хотіли цю дитину, планували її. Тепер вирішуйте свої проблеми самі.

Після того, як я повернулася на роботу, ми віддали Рому до дитячого садка, але він знову почав хворіти. У результаті у нього розвинулося ускладнення на нирки, і ми з чоловіком вирішили, що мені потрібно взяти відпустку, щоб доглядати його і далі.

Коли я знову вийшла на роботу, мої колеги та начальник були незадоволені тим, що я так часто беру відгули.

Один із моїх колег запропонував найняти няню, але я не могла дозволити собі її на такій непостійній основі – тільки на час хвороби Роми. У результаті мій начальник сказав мені, що мої відлучки неприпустимі, і нам доведеться серйозно поговорити, коли повернуся. Мені було соромно, і я не знала, що робити.

Я навіть подумувала написати заяву про звільнення, але свекруха відмовила мене. Прикро, що свекруха не хоче нам допомагати. Вона не хоче дбати про власного онука, коли він хворіє.

Мені складно поєднувати роботу та догляд за хворою дитиною, але я маю продовжувати намагатися, і тоді все обов’язково вийде.

КІНЕЦЬ.