– Я йду… – Олексій сказав ці слова так спокійно і буденно, ніби казав їх щодня.

Для Лілі вони пролунали як вирок. Вона відчувала, що це рано чи пізно станеться, останнім часом напруга все більше витала в повітрі. Ліля найбільше боялася почути ці слова.

– Ти нічого не скажеш? – спитав чоловік, дивлячись кудись у далечінь.

– Навіщо щось говорити? Хіба це щось змінить?

– Ліля, пробач… Якби у нас були діти, цього ніколи б не сталося. Мені дуже шкода, вибач.

– Я все розумію. Знаю, як ти завжди мріяв про сина. Вибач, що не змогла тобі подарувати його.

– Ні в чому себе не звинувачуй. Просто так вийшло.

– У тебе хтось з’явився?

Олексій мовчав.

– Я зрозуміла, – Ліля закрила обличчя руками і заплакала.

– Ну-ну, не треба, будь ласка, – Олексій спробував взяти дружину за плечі, але вона його відштовхнула.

– Іди! Забирайся! Не хочу тебе більше бачити.

Олексій зібрав речі. Стоячи на порозі, хотів щось сказати Лілі на прощання, але та виставила вперед обидві руки, наче закриваючись від його слів. І він пішов мовчки.

За день Олексій прийшов. Своїм ключем відчиняти не став, подзвонив у двері. “Повернувся!” – на мить майнуло в голові Лілі. Але ні, Олексій просто забув одну важливу річ.

– Вона молода? – якось відсторонено запитала Ліля.

– Двадцять шість, – неохоче відповів чоловік. – Ліля … нам потрібно розлучитися.

– Ти одружишся з нею?

– У нас буде дитина… точніше, одразу дві. Двійня, два хлопчики.

– Ось як… Щасливщик! Що ж, я вітаю тебе, твоя мрія збулася.

– Дякую, – тихо сказав Олексій, відвівши убік погляд.

– Термін уже немаленький. Чому ти не пішов від мене раніше?

– Не знаю… я до останнього сподівався, що в нас із тобою вийде народити свою дитину, сподівався на це лікування.

Олексій та Ліля прожили у шлюбі сімнадцять років. Познайомились банально, на танцях у клубі. Для обох це було кохання з першого погляду. Розписалися, як тільки Лілі виповнилося вісімнадцять.

Ліля відчула себе погано за кілька днів до весілля. Думала, що хвилювання дається взнаки, але причина була в іншому – вона була вагітна. Ліля, незважаючи на юний вік, морально була готова стати матір’ю, вона чекала на цю подію. Олескій був на три роки старший, він ніжно і зворушливо дбав про кохану дружину.

– Льоша, ти чого від своєї компанії відбився? – заходили до нього друзі.

– Яка компанія, хлопці? Я людина сімейна! До речі, скоро стану батьком! – гордо заявляв він.

Олексій був щасливий, літав як на крилах і ділився радісною новиною буквально з усіма.

– Пані Віра, давай поможу! – підхопив він важку сумку бабусі-сусідки. – Уявляєте, я скоро стану батьком!

Про майбутнє батьківство Олексія незабаром знав весь двір, всі його численні друзі та весь заводський цех, у якому він працював.

– Ох, Льошенька, дарма ти всім розбазарив про вагітність Ллі, термін ще маленький зовсім, – вичитувала його мама. – Що менше знають людей, то краще.

– Мам, ти все зі своїми прикметами, дурниці все це, – відмахувався син. – І я не розбазарив, а поділився радісною новиною! Мені вже не терпиться взяти на руки сина!

У лікарню Лілю забрали прямо з робочого місця, термін був двадцять два тижні. Малюка врятувати не вдалося. Для молодої сім’ї втрата дитини стала справжньою трагедією, Олексій звинувачував себе.

– Говорила мені мама: не кажи нікому, а я не слухав.

– Коханий, ти ні в чому не винен. Просто так вийшло… Ми молоді, лікар сказав, що ми зможемо стати батьками.

Трагедія, що сталася, тільки зблизила подружжя, вони трепетно ​​підтримували один одного.

Минали роки. І Олексій, і Ліля отримали підвищення по службі, купили «двушку» спальному районі міста та з’їхали від батьків Олексія.

Почуття між подружжям з роками не гасли, стосунки були чудовими, тільки не було найголовнішого, про що мріяли обоє – дітей. Ліля кілька разів проходила лікування, тільки довгоочікувана вагітність не наступала.

– Я зрозумію, якщо ти підеш… – сказала Ліля два роки тому, коли сім’я відзначила п’ятнадцять років спільного життя.

– Не кажи дурниць, – Олексій витирав сльози, що бігли по щоках дружини. – Я буду з тобою до кінця.

– Знаю, як ти мрієш стати батьком. Ти маєш право випробувати це щастя. Але, певне, я вже не зможу тобі його подарувати…

І ось це сталося… Чоловік пішов.

Олексій при розлученні збирався залишити квартиру Лілі, відчуваючи перед нею величезну провину. Але молода наречена, Світлана, дізнавшись про його плани, закотила справжній скандал.

Домовились, що розмінювати квартиру не будуть, Ліля залишиться в ній і викупить частку колишнього чоловіка. Частину суми вона була готова віддати відразу, решту – виплатити протягом кількох років.

Світлана була цілком задоволена таким варіантом, а Олексій відчував себе останнім гадом.

Ліля останнім часом почувала себе дуже погано, але цей стан її не дивував, адже вона переживала величезний стрес. Стрес вона заїдала, здавалося, вона втратила контроль у їжі, тому її фігура теж не викликала у неї підозр.

Все з’ясувалося, коли Ліля зомліла на касі магазину і її забрала швидка.

– У вас це не перша вагітність? – запитав лікар, який проводив огляд.

– Як? Не може бути… – Ліля не вірила своїм вухам.

– Термін – дванадцять тижнів!

Ліля була щасливою, Олексію вирішила нічого не повідомляти. Навіщо? Він пішов… Нехай буде щасливий там, у своїй новій сімʼї. А вона впорається сама, виросте, виховає.

Ліля народила міцного, здорового малюка. Сина, як мріяв колишній чоловік. Вирішила назвати Микитою.

З Олексієм з моменту розлучення вони не зустрічалися, жили у різних районах міста. Лілі так і хотілося набрати його номер і розповісти про те, що в неї тепер є маленький Микита. Але вона стримувала себе.

Минуло два роки. Стояв чудовий суботній день. Ліля збиралася прогулятися з Микитою в парку, вони вже стояли біля дверей, як раптом пролунав дзвінок.

«Як не вчасно, – подумала Ліля. – Напевно, це сусідка Таня, язик без кісток. Від неї не відчепишся».

Ліля глянула у вічко і не повірила своїм очам: Олексій! Вона стояла у нерішучості, відкривати чи ні?

Олексій був наполегливий і знову натиснув кнопку дверного дзвінка. Ліля різко відчинила двері. Погляд чоловіка одразу впав на Микиту, якого Ліля тримала за руку.

– Пробач, я не знав… У тебе сім’я, я… радий за тебе!

– Моя сім’я – це я та мій син Микита.

Олексій здивовано дивився на Лілю.

– Проходь… ти ж не просто так прийшов.

– Я не знаю, з чого почати… Загалом від мене пішла дружина.

– І? Ти вирішив повернутись до мене?

– Вона не просто так пішла. Пішла до іншого, а дітей лишила. Цей новий її чоловік, він був категорично проти приймати чужих дітей. І Світлана, не замислюючись, їх покинула. Я не уявляю, як я впораюся з двома синами.

– У тебе є мама, попроси її допомогти.

– Мами не стало півроку тому. Мені більше нема до кого звернутися. Розумію, як винен перед тобою.

– Де діти? Ти залишив їх самих удома?

– Ні, вони сидять у машині.

– Олексій, ти з глузду з’їхав? Спека на вулиці, а ти закрив дітей у машині! Біжимо швидше!

На щастя, Олексій був зовсім недовго, з дітьми нічого не сталося, вони тільки сильно захотіли пити.

– Так, тату, дітей тобі довіряти не можна, – сказала Ліля, дивлячись на те, як жадібно хлопчаки-близнюки, Антон та Артем, п’ють воду.

– А Микита? Він прийомний? – нерішуче спитав Олексій.

– Ні, він мій рідний.

– Як? Виходить, це мій син? Ліля! Але чому ти нічого не сказала.

– Навіщо? Ти пішов … Ми з тобою тільки розлучилися, коли я дізналася, що вагітна.

– Мені так багато треба сказати тобі.

– Я з Микитою збиралася прогулятися парком, пропоную до нас приєднатися.

Вони довго гуляли і говорили про все на світі, ніби не було кількох років розлуки, ніби Олексій не зрадив Лілю, пішовши до іншої.

– Пробач мені… – сказав чоловік, коли вони підійшли до будинку, повернувшись із прогулянки.

– Я давно вибачила. У той момент, коли вперше взяла на руки нашого сина.

– Я можу хоч іноді звертатися до тебе за допомогою?

– Залишайся. Залишайся разом із синами…

Світлана при розлученні зажадала від Олексія залишити їй машину, у такому разі вона обіцяла написати відмову від дітей. Олексій, поговоривши з Лілею, погодився.

Відразу після розлучення Світлана продала машину і квартиру, в якій вони жили з Олексієм (ця квартира була її, дісталася від бабусі) і з новим коханим відбула в невідомому напрямку.

Через деякий час Олексій та Ліля розписалися, без весільних урочистостей. А ще за рік сім’я відзначала новосілля у новій просторій квартирі. «Двушка» була занадто тісна для великої родини, тим більше, що Ліля нещодавно оголосила про те, що в їхній сім’ї знову очікується поповнення.

КІНЕЦЬ.