Мої батьки, ще колись давно то було, купили мені непогану квартиру.

Це було тоді, коли я ще навчалася, щоб я була добре влаштована в житті і мала гарне майбутнє, батьки дуже хотіли мені допомогти влаштувати хороше життя.

Мама й тато щоразу мене запевняли, що це моє світле майбутнє, щоб в разі чого у мене був власний дах над головою.

А поки я жила з ними в їх квартирі, а мою вони здавали в оренду, коли віддавали кредит, який взяли для цієї ж квартири.

А пів року тому я зустріла Романа і вийшла заміж.

А квартира, яку тато з мамою купили саме для мене, щоб я там жила зі своєю сім’єю, й досі оформлена на моїх батьків.

Щиро кажучи я постійно сподівалася, що хоч після того, як я вийду заміж, вони подарують мені її, але, на мій подив, вони навіть не поспішають цього робити, вважали, що мають придивитися ще до свого зятя, щоб рішення вірне прийняти.

Роман постійно говорить мені, що він не господар у цій квартирі, та й вона навіть не моя власність, адже це квартира лише моїх батьків і мало як вони з нею можуть вчинити, адже моя вона лише на словах.

Мій Роман постійно повторює, що не має вкладати кошти в чуже житло, адже воно навіть не моє.

Тоді я добре подумала і сама, все таки, пішла до своїх батьків і стала просити, щоб вони таки оформили це житло на мене.

Але батько мовив, що для всіх нас буде краще, якщо квартира залишиться оформлена на ньому, адже вона і так моя буде, бо я їх єдина дитина, а чоловік мій ще не зрозуміло, як себе покаже.

Виходить, ситуація якась зовсім незрозуміла склалася зараз у нашій родині, тепер я навіть не знаю, що робити, адже мій чоловік говорить одне і теж постійно, що він тут ні на що не має права, адже не господар вдома, просить орендувати окрему квартиру, або збирати на перший внесок, щоб взяти своє власне житло в кредит.

Частково я його розумію, адже у нього теж немає впевненості в завтрашньому дні.

Але, в той же час, я зовсім не хочу брати такі великі гроші в кредит і роками економити на всьому, адже у мене є своє житло, хоча поки воно не моє.

Для чого мені щось купувати? Іноді я сама думаю, що, можливо, батьки дійсно мають рацію у всьому.

Останнім часом Роман навіть спілкуватися не хоче з моїми батьками, він впевнений, що вони мене так налаштовують проти нього і не довіряють йому, хоча нічого недоброго він їм не зробив.

Якби не ця їх квартира, ми б жили спокійніше і збирали б гроші на своє житло, щоб він відчував себе господарем у своєму власному домі.

А я не знаю, як правильно мені вчинити.

Раніше думала, що ця квартира мене зробить щасливою, а виходить – навпаки.

Як зараз правильно вчинити мені, адже я находжуся між батьками і чоловіком, а вони вже навіть не розмовляють і все через цю квартиру.

Як знайти вихід з ситуації, яка склалася в нас?

КІНЕЦЬ.