Я розлучилася з чоловіком вже в доволі зрілому віці, і після цього вирішила поїхати на заробітки в Італію.

Прагнула трохи покращити своє життя і життя своїх синів і внуків.

Хотіла, як краще, а в результаті – через гроші дуже зіпсувалися стосунки між дітьми.

З чоловіком у шлюбі ми прожили майже 20 років, виростили 2-х синочків.

Спочатку у нас все було добре, а потім настали скрутні часи, через безгрошів’я між нами з чоловіком почастішали непорозуміння.

То ж ми з Петром сіли, мирно поговорили і вирішили розійтися.

Тоді нам було по 40 років, і справді, незабаром ми обоє створили нові родини.

Діти залишилися зі мною, але я бачила, як гостро хлопці відчували нестачу батьківської уваги.

Старшому сину Ігорю на той час уже виповнилося 19, він більш-менш адекватно сприйняв наше розлучення, а от молодший Андрій, у свої 10 років не міг збагнути, куди подівся його рідний батько і чому зараз з ними живе цей чужий дядько.

Через ще 10 років Ігор одружився і привів невістку додому.

Андрій закінчував університет.

Я збиралася святкувати своє 50-річчя і покликала в ресторан багато гостей.

Моя двоюрідна сестра приїхала з Італії додому, то ж я її теж запросила до себе на ювілей.

І саме вона порадила мені поїхати на кілька років на заробітки в Італію.

Сама Люба вже кілька років там працює і за цей час купила квартиру доньці, машину синові, собі в будинку зробила гарний ремонт.

Пропозиція мені сподобалася, я пообіцяла сестрі подумати.

Коли старший син Ігор говорив тост, він оголосив, що скоро я стану бабусею, лікарі сказали, що буде двійня.

Ця новина і втішила мене, і засмутила. Вранці, оглянувши свою невелику хату, в якій, як в рукавичці, містилося вже п’ятеро людей, я зрозуміла, що коли внуки народяться, потрібно буде розширюватися.

Все зваживши, я прийняла рішення їхати разом з Любою в Італію.

З другим чоловіком стосунки теж вже вичерпалися, то ж він нічого не мав проти.

Старший син схвально поставився до моєї задумки, а молодший, Андрій, був не в захваті.

Їхала я за кордон на рік-два, а затягнулося уже на 11, і додому поки-що я не збираюся.

Спочатку всі зароблені гроші я відсилала старшому сину.

Ігор вправно з ними повівся – добудував хату, зробив ремонт, поновив огорожі, впорядкував подвір’я.

За цей час у нього народилося спочатку два синочка, а тепер ще й донечка.

З роботою Ігорю якось не щастить, невістка теж не працює, то ж вийшло так, що всі всі ці роки я повністю забезпечувала сім’ю свого старшого сина.

Андрій за цей час закінчив університет, влаштувався на роботу і знімає в обласному центрі квартиру.

В село майже не приїжджає, бо відчуває, що брат з дружиною не дуже радіє його появі.

Я довго думала, як допомогти і молодшому синові, в результаті вирішила, що куплю йому в обласному центрі квартиру.

Почала збирати гроші, відповідно, перестала присилати їх старшому синові.

Ігор спочатку мовчав, а потім, під впливом дружини, почав звинувачувати мене в тому, що я більше люблю Андрія. Мовляв, навіщо йому зараз квартира, він ще все встигне отримати. А у нього троє дітей, і бабуся залишає їх без нічого.

Я була впевнена, що роблю все правильно. Спочатку я допомогла сім’ї старшого сина, тепер черга допомагати молодшому.

Але Ігор, навчений на мої щомісячні перекази, серйозно став проти брата, навіть бачити його не хоче.

Я старалася їх помирити, але, схоже, гроші їх серйозно розвели на різні сторони.

Квартиру Андрію я все ж купила, хоча він і відмовлявся. Син впевнений, що з часом йому самому вдасться заробити собі на житло.

На брата він не ображається, розуміє, що то все невістка колотить.

А мене на чужині душа за дітей болить. Хотіла для синів зробити краще, а вийшло зовсім не добре.

Залишається сподіватися, що сини одумаються і перестануть ворогувати.

КІНЕЦЬ.