Нещодавно в мене було весілля. Ми з чоловіком завжди хотіли зробити цей день особливим, тому поставилися до підготовки свята з усією душею. Важко описати всі наші енергетичні витрати, адже ми намагалася зробити так, щоб ця подія сподобалася та надовго запам’яталася всім нашим родичам та друзям.

Я не є прихильницею традиційних гулянь, тому весілля ми організували на сучасний лад – без жодних викупів, конкурсів тощо. Ми орендували шикарний ресторан, найняли музикантів, танцюристів, тамаду та сплатили фаєр-шоу наприкінці вечора. У нас на святі була професійна фото та відеозйомка, величезний торт та дороге меню.

Щоби ніхто не образився, довелося запросити багато гостей. Багато родичів напросилися самі, дзвонили та прямим текстом казали, що хочуть погуляти на нашому весіллі. Крім цього, на нас натиснули батьки, які вважали, що гостей потрібно було кликати по максимуму, оскільки такий захід буває лише один раз у житті. У результаті, як з боку чоловіка, так і з мого боку, були майже всі родичі, кілька людей з роботи та наші з ним спільні друзі.

Щоб організувати свято на гідному рівні, довелося витратити величезну суму грошей. Пішли всі наші з чоловіком накопичиння, і довелося взяти невеликий кредит. Після всіх витрат, грошей на романтичну подорож у нас уже не залишилося. Оскільки багато гостей обіцяли нам на одруження подарувати гроші, ми з чоловіком сподівалися, що зможемо відбити більшу частину витраченого.

Але коли ми почали рахувати те, що нам поклали в конверти, мені стало прикро до сліз. Усі суми були смішними і не відбивали навіть вартості банкету. Зрозуміло, що наступного дня ми не захотіли вже нічого святкувати і зустрічатися із запрошеними на весілля людьми.

Мене розпирає від обурення, бо ці люди перетворили банкет на балаган, їли та пили за обидві щоки, а вартість витрачених на них коштів не врахували, і подарували свої копійки. Особливо сильно нас розчарували родичі, багато хто на урочистості напився і поводився неналежним чином.

Працівник ресторану навіть кілька разів бігав по добавку спиртного до магазину. При цьому на весіллі багато гостей готували конверти так, ніби поклали туди для нас мільйон, і ми їм за таку нечувану щедрість тепер ноги цілувати повинні, з таким пафосом нам їх вручали.

А деякі родичі взагалі подарували нам сервізи, скатертини та інші непотрібні речі. Нормальні подарунки були тільки у батьків та найкращих друзів.

Тепер нікого зі своєї рідні в очі бачити не хочеться. Дуже шкодую, що взагалі їх запросили. У чоловіка аналогічна думка. Навіть на дзвінки їх не відповідаємо. Натомість, щоб поїхати у весільну подорож, нам тепер доведеться працювати, щоб закрити кредит за зіпсоване свято.

КІНЕЦЬ.