Чоловік почав казати, що я не правильно виховую його доньку від першого шлюбу. Та він сказав, щоб я не виховувала її. І що мені тепер робити?
На першому ж побаченні Антон не став приховувати своє минуле розповів що розлучений.
Та я й цьому не надала значення, а вже через кілька місяців він познайомив мене зі своєю дитиною. Йому було важливо, щоб дівчинка подружилася зі мною. Я любила дітей, та нам вдалося подружитися. І вже через місяць Антон зробив мені пропозицію.
Зовсім скоро ми відіграли весілля. Та я переїхала жити до Антона спочатку хвилювалася, як буду жити разом з Іванкою я ж не її рідна мати. Та скоро я дізналася, що мати може проводить час з донькою по вихідних.
Потім Антон сказав, що мати хоче сама займатися вихованням доньки та, щоб я не дуже напосідала. А я була не проти цього одним головним болем менше.
Я звичайно допомагала робити уроки, але ніколи не лізла в способи виховання.
Все було добре, наша домовленість працювала, ми проводили в трьох час добре, часто ходили кудись, та і вдома ми проводили час добре. Та потім чомусь все змінилося.
Антон вирішив давати зауваження мені, на рахунок поведінки доньки, коли я почала відповідати, що не я займаюсь вихованням доньки, він заспокоївся. Так тривало досить довго мені це вже стало набридати, адже не я мала займатися вихованням дитини.
Ранок почався як зазвичай, я зробила всім їсти і ми пішли снідати, та щось Іванці нього разу не сподобалась їда та вона не сказала що це не смачно, а викинула тарілку в смітник. Тоді мій чоловік розійшовся, почав попрікати як погано її виховала, що не можу справитися навіть вже з дорослою дитиною, а як буду справлятися з немовлям.
Той ранок закінчився гучним скандалом.
Я теж відповіла не стримувала себе, розповіла що не я ж займаюсь вихованням дитини, сам ж сказав, щоб я не займалася вихованням дитини, а твоя колишня дружина. А тепер всі претензії до мене .
Я не знаю що вже робити з цим всім, я не хочу залишатися з ним, бо у всіх проблемах вина я.
Швидше за все буду йти від нього. Бо таке життя неможливе.
КІНЕЦЬ.