-Сину, купи батькові пряник, будь ласка, — попросив Іван Петрович.

Олександр подивився на батька з роздратуванням.

-Я тобі цукерки купив минулого тижня!

Ти їх ще не доїв!

Досить від мене постійно вимагати всяке, набрид ти! — пробурчав Сашко.

Іван Петрович опустив погляд і непомітно змахнув сльозу.

Він не розумів, чим заслужив на таке ставлення, адже все життя тільки й робив, що намагався заради свого сина.

Він навіть дім свій продав, де прожив із дружиною усі щасливі роки життя.

Все для того, щоб додати синові на житло у місті.

І син спочатку охоче прийняв батька, а потім той почав його дратувати,

все частіше його відвідувала думка, що добре б батька прибудувати до будинку для людей похилого віку.

І одного разу він таки зважився.

Просто прийшов і сказав, щоб дід зібрав свої речі.

-Ну яого ти так засмучуєшся? Ми тебе будемо відвідувати..

Тільки це була брехня. Він ніколи так і не приїхав.

А Іван Петрович на нього чекав.

І коли його не стало, оголосили заповіт.

Син не знав, що батько в банку має велику суму грошей.

Всі свої накопичення він заповідав доглядальниці Галі.

Вона була доброю, молодою дівчиною, яка доглядала його в будинку для людей похилого віку в останні години його життя.

КІНЕЦЬ.