Як тільки ми познайомилися зі свекрухою, вона мене відразу не злюбила, і зрештою навіть сказала, що я не буду з її сином і вона зробить усе для цього.

Напевно не таке б мало бути знайомство зі свекрухою, згідні?

Я до цього часу не можу зрозуміти, чому вона така агресивна до зовсім незнайомої для неї людини.

Відповідно наші стосунки були не найкращими ще від самого знайомства. Вона ставилась до мене холодно і також до всіх подій де була я.
Але Юрій все одно зробив мені пропозицію та ми одружилися і разом жили щасливо.

Я народила двох дітей. Одного сина та одну дочку.

Коли діти трохи підросли ми почали будівництво власного будинку, а вже через три роки переїхали у нього жити.

Та дещо все ж таки не змінилося – свекруха мене й далі не любила. Та й навіть наших дітей. Вона була з ними не привітна.

Жодного разу я не чула, щоб вона говорила дітям хороші слова чи була лагідна з ними.

Та наші діти й не потребували від неї любові, адже ми з чоловіком давали їм любові більше ніж потрібно.

На перший погляд, то немає причин для того, щоб свекруха мене не любила. Але від цих думок легше не стає. Вона рідко приходила до нас додому. Зазвичай вона була у нас тільки 1 раз на рік, на день народження Юрія.

Пройшло ще декілька років і свекруха стала себе часто погано почувати.

Як-не-як, а вона уже в похилому віці. І відповідно через це вона не могла сама собі дати раду.

Ми ж чоловіком порадилися та прийняли рішення, що заберемо її жити до нас. В нас вдома і я буду за нею доглядати й діти також можуть допомогти.

Та чоловікова мама й надалі мене не любила, хоч як я не намагалася їй догодити. Я своїм дітям так не догоджала як свекрусі. Але вона тільки й говорила, що мене не буде у моєму ж домі, або вона це зробить, або Юрія примусить.

Я не звертала увагу на її слова.

Вона вже у похилому віці й це нормально, що вона капризує. Та це була моя помилка.
Але свекруха не відступала і кожного дня намагалася наговорити нісенітниць Юрію про мене.

Вона вигадувала щодня якісь нові історії й жалілася яка я погана господиня.

Вже навіть дійшло до того, що свекруха вигадала, що я хочу її звести з цього світу. Вона вигадала, що коли вона засинає, я підходжу до неї й хочу їй зробити якийсь укол, але я сама боюся тільки вигляду шприца.

Та якщо чесно, то в мене вже не було сили витримати її присутність у нашому домі. Я багато років докладала зусилля для того, щоб вона мене прийняла, вже навіть про любов мовчу.

З часом чоловік став дуже холодним стосовно до мене. І відповідно я вирішила, що свекрушине бажання почало здійснюватися.

Та дякувати Богу, Юрій дуже розумний чоловік. Він все добре обміркував і поговорив зі своєю мамою. Чоловік дав їй зрозуміти, або вона змінює свою поведінку, або вона буди жити у лікарні чи будинку для пристарілих.

Свекрусі це чути було не приємно. Вона вирішила, що це я змусила Юрія поговорити з нею, але він відповів, що це його ініціатива і я ні про що навіть не знаю.

А які у вас стосунки зі свекрухами? Можливо у вас також схожий випадок?

КІНЕЦЬ.