Моя дружина дівчина розпещена.

На жаль, я зрозумів це уже після весілля.

Річ у тому, що коли Уляна після весілля переїхала жити до мене одразу попередила: «Працювати я не буду. Ти, як справжній чоловік, повинен мене забезпечувати». Для мене це не було проблематично. Заробляв я достатньо, щоб мати змогу нас одягати, годувати та оплачувати комунальні послуги.

Та для мене такий варіант означав, що дружина дбатиме про домашній затишок та добробут. Тобто я повертатимусь з роботи у чисту квартиру, де на мене чекатиме радісна дружина зі смачною вечерею та  десертом.

Натомість коли я приходжу з роботи, втомлений, як кінь після польових робіт, доводиться ще й іти на кухню й варити собі їсти.

Уляна не хоче стояти біля плити, бо вважає, що це не жіноче діло. Та й квартирі частенько прибираю я. У жінки на це також є пояснення – вона не може так принижувати свою жіночу гідність, щоб брати до рук пилосмок. До чого ж їй є діло так це до моєї зарплатні.

Вона чітко знає, коли у мене день платні й зустрічає мене з простягнутими долонями.

За версією дружини усі зароблені гроші я повинен віддавати їй. Вона планує наш бюджет й краще розпоряджається фінансами.

Якщо пам’ять мені не зраджує, то до весілля я сам прекрасно із цим справлявся.

Коли ж я намагаюся їй суперечити, у нас вдома справжній скандал.

Не обійшлося і цього разу.

На роботі затримували зарплату. Обіцяли видати у кінці місяця разом із премією. Не встиг я відчинити двері квартири, як Уляна уже чекала на мене на порозі.

-Де гроші? – одразу випалила вона, навіть не привітавшись.

-Немає грошей, зарплату затримують.

Який же скандал вона влаштувала. Спершу вирішила, що я обманюю.

Довелося навіть телефонувати до колеги, щоб він підтвердив, що теж не отримав виплату.

Потім звинувачувала мене в тому, що я працюю у такій жахливій фірмі. Коли я втомився її слухати, пішов на вулицю прогулятися. Повертатися додому взагалі не хочеться.

Постає питання: чи потрібен такий шлюб та дружина, яка вбачає у мені лише гаманець?

КІНЕЦЬ.