Два роки тому я вийшла заміж за свою кохану людину – Ігоря, але ми вирішили почекати деякий час, перш ніж заводити дітей. Однак останнім часом я сумніваюся, чи хочу я взагалі залишатися у цьому шлюбі. Наша життєва ситуація із батьками Ігоря була катастрофою. Його мати постійно втручалася в наше життя, давала непотрібні поради і навіть вчила мене, як готувати та доглядати за чоловіком.

Це було особливо неприємно, тому що я не звикла до культу їжі у їхній родині. Після переїзду все стало ще гірше. Мій чоловік не міг відвернутися від своїх батьків, і його дратувало, що він ходить до них майже кожен день і приносить їжу додому від своєї матері. Я поговорила з нею одного разу про це і попросила припинити надсилати нам їжу, але це викликало проблеми між мною та чоловіком. Він почав вимагати від мене соління і тиснув на мене з приводу приготування, що призвело до великої сварки, коли я відмовилася.

У результаті ми прожили окремо два тижні, протягом яких я зрозуміла, що витрачаю на їжу значно менше, ніж із чоловіком. Коли приїхала свекруха і побачила, як ми живемо, вона запропонувала нам розлучитися, якщо ми не їмо разом. Мій чоловік погодився з нею, і я зрозуміла, що він розмазня, який не може протистояти своїй матері. Я не хотіла підкорятися їхнім правилам і проводити дні за готуванням, тому все більше розуміла, що такий шлюб зберігати не варто.

КІНЕЦЬ.