Провівши 18 років в Італії, я вважаю цю країну своєю другою батьківщиною та планую повернутися туди на роботу через кілька місяців.

Оскільки мені 53 роки, я хочу продати свій будинок у рідній країні та купити нерухомість у Римі.

Однак, коли моя сестра дізналася про мій план, вона відразу спробувала зупинити мене, заявивши, що це стане великою помилкою.

Я підозрюю, що вона більше піклується про себе та своїх дітей, ніж про мій добробут.

Сестра переконала нашу матір віддати їй сімейний будинок, залишивши мене ні з чим, і я була така скривджена, що поїхала з рідної країни на кілька років.

Повернулась я тільки через сме рть моєї матері: я організувала і сплатила nохорон і всі наступні витрати.

Тепер, коли я готова продати свій нещодавно збудований будинок у селі, моя сестра запропонувала, щоб її дочка та зять переїхали туди і в старості дбали про мене.

Проте я не маю бажання покладатися на них.

Незважаючи на заперечення сестри, я планую продати будинок та на виручені гроші купити квартиру в Італії.

Я визнаю, що не завжди була щедрою до своєї сім’ї.

Наприклад, на Різдво я подарувала сестрі лише 100 євро.

Як би там не було, я скривджена тією несправедливістю, яка мала місце багато років тому, і вважаю, що сама повинна вирішувати, як жити далі.

КІНЕЦЬ.