Я сиділа на роботі і сумувала, бо того дня ми мали проблеми з програмою на комп’ютерах, і ми не могли працювати без IT-фахівців.

Раптом задзвонив телефон. Я відповіла і почула незнайомий голос: “Алло, доню, підійди, будь ласка, я впала.

Допоможи мені”. Було зрозуміло, що ця людина похилого віку і потребує допомоги, і навряд чи усвідомлює, що неправильно набрала номер доньки.

Я вирішила з’ясувати подробиці, запитала адресу і що сталося .

Жінка витирала пилюку в шафі, табурет зламався, і вона впала, серйозно пошкодивши ногу.

Адреса була недалеко від моєї роботи, тому я попередила начальника, що скоро повернуся, і поспішила на допомогу.

Дорогою я зателефонувала до служби порятунку і назвала адресу.

Приїхавши до помешкання, я виявила, що жінка лежить на спині, а її нога явно вивихнута в коліні.

Як людина, яка не має достатніх медичних знань, я могла тільки здогадатися до того, щоб зробити холодний компрес, щоб полегшити її біль. Жінка зазнавала сильного болю, з її очей текли сльо зи.

Я втішала її, як могла, доки лікарі не приїхали.

Поки вони упорядковували її, я зателефонувала її дочці і сказала, до якої лікарні везуть її матір.

Потім я зачинила квартиру і кинула ключі до поштової скриньки.

Наступного дня я відвідала жінку до лікарні.

Вона подякувала мені і запросила відвідати її вдома.

Ми потоваришували, і я почала навіть часто спілкуватися з її дочкою.

Це одні з найпрекрасніших людей, яких я знаю, і я досі час від часу приходжу до них на чай.

КІНЕЦЬ.