Мати робить все, щоб на старість залишитись однією. Мамі 67 років. Вона вже 20 років живе сама, батька не стало. Заміж не вийшла, але останніх п’ять років спілкується з чоловіком свого віку.

Він кілька днів може жити в неї, а потім на тижнів два-три їде до себе додому. Каже, що живе із родиною доньки і дуже прив’язаний до онуків, тому й не переїжджає назовсім.

Мені так говорила мама, але мені було байдуже, яке у них спілкування, аби її це влаштовувало. Я живу з дочкою в однокімнатній квартирі після розлучення із чоловіком. Зараз донька збирається заміж і зніматиме квартиру, бо більше жити молодим ніде.

Я запропонувала мамі переїхати до мене, а її квартиру віддати онучці. Вона навідріз відмовилася, каже, що звикла жити сама. Але це звичайний егоїзм з її боку.

Виходить так, що я житиму одна в однокімнатній квартирі, мама одна в такій же, а молода сім’я, яка до того ж, уже чекає на дитину, зніматиме житло і платитиме за нього.

Я подзвонила мамі і сказала, що хоче вона того чи ні, але я переїжджаю до неї, тому що я там прописана і за законом половина моєї квартири. Мені, на відміну від неї, не байдужа моя дочка.

І ось уже два місяці ми живемо разом. Мама не розмовляє зі мною, не дзвонить внучці, хоча до цього вони мали чудові стосунки. Мені дуже важко жити у такій атмосфері, але іншого виходу немає.

Учора я попередила мати, що якщо вона й надалі так поводитиметься, то я або продам квартиру, або орендуватиму житло, але тоді нехай ні на мене, ні на мою дочку навіть не розраховує.

Це сьогодні вона ще й на роботу ходить і коханця має, а ніхто не знає, як буде завтра. Та й підозрюю, що в нього є дружина, тому він і не переїжджає до неї. Бачу, що вона теж про це здогадується.

КІНЕЦЬ.