Цей випадок сталася з моїм татом, а сталося це кілька років назад.

Настав татів день народження. Моя мама вирішила влаштувати свято, тому запросила гостей. Вона почала готувати страви для столу. Тато не задоволений цією ідеєю. Бо на свято мають прийти й мамині рідні, а тато їх недолюблює.

І гарно посидіти не вдасться, адже мамині рідні не п’ють спиртне, а тато може дозволити собі випити на свято.

Зазвичай коли тато пропонує рідним випити мама дивиться на нього незадоволеним поглядом, адже тато добре знає, що вони не п’ють.

Отож коли мама поспіхом готувала страви на святковий стіл, вона побачила, що забула купити кукурудзу для салату. Тому попросила тата піти до магазину та купити баночку кукурудзи. Він одягнув верхній одяг та пішов. Але пройшло кілька годин, а тата ще вдома немає. Мама намагалася додзвонитися до нього, але як і не дивно, його телефон був вимкнений.

Вже й гості всі прийшла, а тата немає вдома. Мама запросила за стіл, але всі чекали винуватця свята. Рідні почали хвилюватися. Дядько Коля спеціально поїхав у татів гараж: “Може він там з кимось зі друзів святкує?”. Але там тата також не було. Замкнений гараж.

Минуло кілька днів коли тата немає вдома, а він все не повертається.

Мама дуже хвилювалася, нервувалась, дзвонила у лікарні, до знайомих, ми написали заяву про те, що наший тато зник. Пройшло два місяці, але пошуки були марними, ми не знайшли тата.

Але одного дня такого прийшов сам додому. Тихо зайшов та привітався. Я та моя менша сестра побігли до нього і довго обіймали.

А мама тільки строгим голос запитала:

– Невже ти всі ці два місяці кукурудзу шукав?

Близько тижня вони не розмовляли. Та мабуть, мама дізналася де пропав тато. Але дорослі нам нічого не розповідали й вдавали, що все добре.

Ми також не діставали їх різними запитаннями.

Для мене все стало зрозумілим тільки на днях. Я склав екзамени та вступив до інституту. Під час першої лекції викладач знайомився з нами й робив переклик. Він назвав і мене. Я встав, привітався і сів назад. Вже ближче до кінця пари до мене за парту сіла дівчина з іншої групи, але нашого потоку:

– В тебе прізвище – Дубенець?

– в мене… – сказав я.

– А твого тата звати не Олег?

– Олег…

І дівчина мені розповіла, що мій тато два місяці проживав у них вдома з мамою дівчини.

Того дня, коли його мама відправила у магазин, він побачив свою давню подругу. Сказав, що сьогодні святкує свій день народження.

Жінка запросила його в гості, щоб відсвяткувати. Тато добряче там випив, а коли прийшов до себе, то не зміг прийти додому.

Соромно було за цей вчинок. Тому залишився у подруги. А вже через два місяці, вона прогнала його.

Тому тато не мав іншого вибору, аніж повернутися додому.

Та якщо чесно, я не розумію цього вчинку. Чому він тоді жодного разу за два місця навіть додому не зателефонував, для мене це по цей час питання.

КІНЕЦЬ.