Ігор з радістю будував будинок своєї мрії разом із дружиною Надею.

Вони куnили ділянку землі на околиці міста, а їхній син Петро прагнув доnомогти батькові всім, чим тільки міг.

Вони були в захваті від перспективи мати щасливу та велику родину.

Після трьох років будівництва та ремонту будинку вони, нарешті, в’їхали в нього і були у нестямі від щастя.

Проте їхнє щастя було недовгим, коли Петро раптово захво рів.

Ліkарі діагностували у нього невиліковну хво робу, і всі були вражені цією новиною.

За кілька місяців Петра не стало.

Надя стала замкненою, перестала навіть ходити, і лікарі пояснили це душевним болем та хво робою.

Через три роки і її не стало, і Ігор залишився один у великому просторому будинку.

Це був важкий час для нього, але робота доnомагала відволіктися від втра ти.

Через чотири роки він помітив перед сусіднім будинком нову жінку, Оксану, з якою разом працював.

Вони розмовляли, і незабаром він дізнався, що та винаймає кімнату в його сусідки, бо її син одружився, а квартира була надто мала для комфортного проживання всіх під одним дахом.

Ігор запропонував Оксані переїхати до нього і вони стали жити разом, як пара.

Зрештою, чоловік зробив їй пропозицію, і вони одружилися.

Ігор з Оксаною прожили щасливе спільне життя, а син Оксани став добрим другом Ігоря та доnомагав їм з ремонтом по дому, часто приїжджаючи до них у гості зі своєю родиною.

КІНЕЦЬ.