Я не була присутня на святкуванні 80-річчя моєї свекрухи, але мій чоловік таки пішов.

Протягом 25 років я намагалася бути гарною невісткою, але так і не отримала від неї ні кохання, ні вдячності.

Незважаючи на те, що я народила трьох дітей, утримувала будинок у чистоті і мала хорошу репутацію серед усіх знайомих, мої зусилля не були гідно оцінені.

Навіть коли я доглядала свекра, коли він хворів, свекруха ніколи не виявляла подяки.

Більше того, після смерті свекра вона стала ще гіршою і почала негативно відгукуватися про мене та моїх дітей.

Я намагалася бути доброю, але один випадок зламав усе остаточно.

Чотири роки тому, коли помер мій батько, свекруха відмовилася допомогти нам із машиною, щоб поїхати на його похорон.

З того часу я перестала з нею спілкуватися, і мої діти зробили те саме.

Я не забороняла їм бачитись з бабусею, але вони самі вирішили цього не робити.

Ми з чоловіком, як і раніше, спілкуємося з нею, але стосунки у нас натягнуті.

Вона скаржиться, що я не дзвоню їй, а мої діти не відвідують її.

Проте мені шкода мого чоловіка, який мусить вислуховувати її скарги.

Я не говорю йому про неї погано, бо це його мати.

Хоча я сама вже стала свекрухою, я не ставлюся до своєї невістки так, як моя свекруха ставилася до мене.

Мій чоловік вважає, що я маю з нею помиритися, але я не можу її змінити.

КІНЕЦЬ.