Мій менший брат має важкий характер.

Друзів у нього не багато й на роботі з чоловіком ніхто не хоче спілкуватися. Просто Петро живе за принципом, що йому всі щось винні. Натомість сам ніколи ні про кого у своєму житті не турбувався. Яким чудом Поліна погодилася вийти за нього заміж, я до цього часу не знаю.

Незабаром брат святкуватиме своє 25-річчя. Має бути багато запрошених гостей. Влаштовувати день народження  у своїй квартирі брат не хоче. Попросився до батьків, бо у них місця більше.

Маму попередив заздалегідь, які страви та якій кількості мають бути на столі.

Ненька розраховувала, що Поліна допоможе їй готуватися, проте невістка заявила, що працює й не може відпроситися з роботи. Петро теж молодець. Спершу говорив, що дасть гроші на продукти, а коли дійшло до справи почав вигадувати відмовки.

То у нього зарплату затримали, то довелося витратити гроші на одяг та взуття.

Словом батьки самі за все заплатили та ще й готували без будь-якої допомоги. Я була запрошена на свято, але особливого бажання туди йти не мала. Минулого року Петрові не сподобався мій подарунок.

Так він розкритикував його та мене в присутності усіх гостей.

Мені було так незручно. Хотілося крізь землю провалитися. Я пояснила братові, коли ми були наодинці, що так робити не слід. Варто думати не тільки про себе, а й про почуття інших. Якщо йому щось не сподобалося, можна було коректно про це повідомити. Петя так і не зрозумів, що образив мене.

Цього року з подарунком я вирішила не вгадувати.

Такому імениннику ніколи не догодиш.

Подарую гроші, нехай сам купує, що потрібно. Правда, не знаю, чи вгадаю із сумою. Раптом покладу у конверт замало, доведеться знову червоніти перед усіма гостями.

КІНЕЦЬ.