Якось я дізналася, що якась дівчина прив’язалася до мого сина, якому було лише сімнадцять років. Я не схвалювала її, бо вона була з бідної сім’ї, і мені здавалося, що вона хоче жити лише за рахунок мого сина.

Ми з чоловіком обговорювали це питання протягом кількох днів, і я була дуже засмучена через те, що відбувається.

Я поки що не хотіла нічого говорити синові, бо знала, що він захоче зробити все навпаки.

На роботі я була сама не своя, і моя найкраща подруга помітила, що мені тяжко.

Я розповіла їй про ситуацію та про те, що я думаю про сім’ю дівчини.

Але мудра подруга нагадала мені про мою власну молодість і про те, що ми з чоловіком не завжди були багатими.

Я не послухалася її поради та вирішила запросити маму дівчинки в гості.

Я планувала показати своє багатство і змусити її відчути себе ніяково , але, коли вона прийшла, я з подивом побачила, що вона пристойно одягнена і поводиться дуже спокійно.

Жінка розповіла про успіхи своєї доньки у навчанні та про те, що її турбує: мовляв, стосунки її доньки з моїм сином відволікатимуть її від навчання.

Вона також згадала, що ми з чоловіком заможні і можемо дозволити собі найняти репетитора для нашого сина, а не покладатися на знання та час її доньки, причому безкоштовно.

Ми з чоловіком були приголомшені її словами та зрозуміли, що спочатку неправильно оцінили ситуацію.

Тепер ми вже були небажаними сватами!

Так, було несправедливо робити припущення про когось на підставі його фінансового стану.

КІНЕЦЬ.