Ніна Андріївна любила свою невістку Катю та онуків: дев’ятирічну Олю та семирічного Михайлика.

У Катерини якось одразу склалися добрі стосунки зі свекрухою, на той момент ще майбутньою.

Хоча дівчина дуже хвилювалася, адже її наречений Сергій був у матері єдиним сином, і Катя думала, що ревнощів з боку свекрухи не уникнути.

Але Ніна Андріївна поставилася до неї напрочуд тепло, по-материнськи, і жінки потоваришували.

– Таке почуття, що це ти дочка моєї мами, а не я її син, – сказав одного разу Сергій, коли вони з Катею вже були одружені. – Так швидко ви потоваришували!

– Ревнуєш чи що? – Запитала Катерина.

– Та ні, просто дивуюсь…

– У нас із твоєю мамою багато спільного, – пояснила молода жінка. – І я рада, що ми з нею тепер як подруги.

– Та я ж не проти, це набагато краще, ніж якби ви сварилися…

Жили Сергій та Катерина непогано, дружно. Коли народилася Оля, Ніна Андріївна була на сьомому небі від щастя і ще більше перейнялася симпатією до невістки, що подарувала їй чудову онучку.

А коли народився Михайлик, Ніна Андріївна вирішила звільнитися з роботи, щоб допомагати невістці у вихованні онуків. Тим більше, що саме вік підійшов пенсійний.

Тепер Ніна Андріївна проводила у сім’ї сина дуже багато часу, із задоволенням водилася з онуками, допомагала Катерині по господарству, доки син був на роботі.

І навіть коли діти підросли і вже не потребували сильної допомоги, Ніна Андріївна продовжувала частенько заходити до коханої невістки. То вони пирогів разом напечуть, то вареників наліплять за розмовами… А то й просто чаї поганяють.

Здавалося б, про таке щасливе життя можна тільки мріяти, але раптом, неочікувано, пролунала звістка про те, що Сергій зібрався йти від Каті.

– Як це у нього є коханка? – Не повірила Ніна Андріївна, коли, прийшовши в черговий раз до невістки і застала її у сльозах.

– А ось так… Сказав, що любить її і жити без неї не може…

– Ось же негідник який! – не витримала Ніна Андріївна. – Не чекала я від нього подібної витівки! Все ж так добре у вас було, що на нього найшло?

– Та не так вже й добре останнім часом, – схлипувала невістка. – Я відчувала, що він охолов до мене, дивний якийсь став, чужий начебто.

– Ну а мені чому не розповіла, що не ладиться у вас? Я б з ним поговорила не підбираючи слів!

– Я сподівалася, що це все тимчасово. Думала, що може на роботі втомлюється просто…

– Втомлюється. Зрозуміло, від чого втомлюється. Ну, негідник який. Двоє дітей у сім’ї, а він таке надумав… Кохання в нього, бачите, сталося! Я покажу йому кохання, швидко в сім’ю повернеться, негідник!

Ніна Андріївна була в не собі і вирішила дочекатися повернення сина з роботи, щоб, як вона сама висловилася, «поговорити» з ним.

– Ти що це надумав? – почала одразу вона до Сергія, не встиг він увійти до квартири. – Лишаєш дружину та дітей, негідник?

– Ти вже знаєш, мамо? – спокійно відповів син. – Тим краще. Так, я покохав іншу жінку і чесно розповів про це Каті. Жити подвійним життям я не хочу, не хочу нікого обманювати, тому вирішив піти до Наталки.

– До Наталки? – вигукнула Ніна Андріївна. – Це чи не Наталка Микитенко, яка з тобою працює?

– Так, це вона, мамо.

– Ой, – схопилася жінка. – Проміняти Катю на цю…, на цю погану людину… Це ж яким не розумним треба бути? Як же мені соромно за тебе, Сергію…

– Мамо, не говори погано про Наталку, я люблю її і одружуся…

– Одружується він… У тебе двоє дітей, між іншим…

– Від дітей не відмовляюся, я їх люблю і допомагатиму, спілкуватися буду з ними. Я з Катею жити не хочу, бо розлюбив.

– Загалом так, Сергію. Забудь цю свою Наталку і не смій руйнувати сім’ю. Зрозумів мене?

– Ні, мамо, – твердо відповів Сергій. – Я прийняв рішення. Зараз зберу деякі свої речі і піду до Наталі. Потім на розлучення подам.

– Не смій! – вигукнула Ніна Андріївна. – Інакше благословення від мене не чекай, і побачиш, що буде!

– Мамо, припини, будь ласка. Ти не зможеш нічого змінити, я хочу бути щасливим з коханою жінкою, і тобі доведеться з цим змиритися.

– Ніколи не заспокоюся! Чуєш, ніколи! – вигукувала Ніна Андріївна, поки Сергій швидко кидав у спортивну сумку свої речі. – Одумайся, поки не пізно. Не сором мене та свого батька! Це кого ми з Василем виховали? Негідника, гуляку…

Коли Сергій із сумкою вийшов із квартири, Ніна Андріївна вибігла за ним слідом і вигукнула на весь під’їзд:

– Не буде тобі щастя! Чуєш? Не буде! Не син ти мені більше, немає в тебе відтепер матері.

Катерина та Сергій розлучилися, і чоловік одразу ж розписався з Наталею. Він робив спроби помиритися з матір’ю, але вона не хотіла його бачити і не пустила в будинок, коли Сергій прийшов до неї, щоб повідомити, що Наталя чекає дитину, сподіваючись розтопити материнську душу.

– Забирайся назад до своєї…! – З образою сказала Ніна Андріївна. – У мене є тільки Оля та Михайлик, а дитину від цієї розлучниці я ніколи не визнаю, чужа вона мені. І ти чужий…

Сергій переживав через те, що мати викреслила його з свого життя і не хоче спілкуватися. Він дуже сподівався, що Ніна Андріївна колись змінить своє ставлення на милість, простить його, але цього не відбувалося.

І коли у Сергія та Наталії народився син, жінка не захотіла побачити онука. Тут вже Сергій образився на матір і перестав більше робити спроби помиритися з нею.

Ніна Андріївна у всьому підтримувала колишню невістку Катю, часто відвідувала її та улюблених онуків, а про сина намагалася не думати…

Коли маленькому Миколі, синові Сергія та Наталі виповнилося два роки, з його батьком трапилася біда, коли він повертався на машині додому з роботи. Після чого Сергій зліг.

Але навіть після цього Ніна Андріївна не пробачила сина і не прийшла до нього ні в палату, ні потім додому…

– Так йому й треба, отримав, те що хотів,… – тільки й сказала вона, дізнавшись про нещастя із сином.

Чи була ця ситуація з Сергієм наслідком того самого «побажання» Ніни Андріївни, точно ніхто не скаже, але кажуть, що материнська молитва дуже сильна, так само сильно, напевно, може бути і інше…

Ця історія повністю заснована на реальних подіях, і мене вона дуже здивувала, тому що не можу уявити, яку крижану душу потрібно мати, щоб «побажати» таке і відмовитися від власної дитини, щоб вона не наробила… Ніни Андріївни давно немає на цьому світі, і покинула вона цей світ, так і не усвідомивши нічого і не помирившись із сином… Можливо, там, у іншому світі, щось зрозуміла? Але про це ми вже ніколи не дізнаємося…

КІНЕЦЬ.