Моя тітка завжди була надзвичайно енергійною людиною. Вона мала власну справу та завжди була попереду всіх.

Тітка Люба робила все, щоб забезпечити своїм дітям хороше майбутнє.

Вона до останньої копійки все віддавала дітям. Згодом тітка Люба захворіла. Десять років тітка відчайдушно боролася з хворобою, і все ж вона перемогла Любу. Тітка старалася не робити різниці між своїми дітьми та ділила все порівну.

Купила доньці двокімнатну квартиру, так і сина через два роки переселила з однокімнатної старої квартири у двокімнатну в хорошому районі міста. Тільки б син не заздрив і невістка не налаштовувала його проти мами. Подарувала доньці автомобіль, і синові такий же.

Діти в неї виросли розбещені.

Сину заважало все: то конкуренти, то нестабільна економічна ситуація. А те, що потрібно було просто щось робити для успіху, його не цікавило. Хлопець примудрився взяти за дружину дуже владну жінку.

Ірина, дружина Сергія, увесь час заздрила іншим. Особливо це стосувалося Софії. Вона на рівному місці починала скандал:

– Мати твоя все життя лише про Софію й думає.

А те, що в неї є син, байдуже. Он поступилася їй місцем на ринку. Софія гроші гребе, а ми тягнемося все життя. Дурень ти, якщо не вмієш вимагати в мами грошей.

Сергій пішов до мами. Зрештою і синові Люба також виділила місце на ринку, щоб діти не заздрили одне одному. Ірина сама торгувала, а Софія найняла дівчину, через те, що її душа більше лежала до іншої справи. Вона мала кабінет в салоні краси.

Софія була куди простішою, аніж її брат. От тільки не вміла економити.

Змалечку звикла все тратити. Тільки потраплять в її руки гроші, одразу їх витратить.

А згодом Люба захворіла. Всі її заощадження пішли на лікування. Тоді Сергій сказав сестрі:

– Мамине місце на ринку я собі заберу.

Мені більше потрібно, у тебе он власна справа є. Ти ж не проти?

Софія не хотіла перечити братові. Їй дійсно не потрібно було дві точки на ринку. Дівчина й без того мала турботи – на ній був догляд за матір’ю. У мами та Софії швидко закінчилися гроші, тоді сестра звернулася до брата за допомогою. Мамі потрібно було продовжувати курс лікування.

– У мене немає більше грошей. Я всі кошти вклав у бізнес. Ти що здоровий глузд втратила? Як це продати мамине місце на ринку? А жити за що?

Мама й так не встане. Марна справа гроші в неї втюхувати!

Відвезти в лікарню – нехай. Більше нічим не можу допомогти.

Софія обернулася та пішла. Довелося просити грошей у сестри. Якось викрутилася, все обійшлося. Але хвороба не відступила. Через два місяці Люби не стало. Довелося Софії з братом ділити мамину квартиру. Тоді Сергій і витяг свій блокнот.

– Я все записував, скільки грошей витратив на матір.

При поділі треба це врахувати. А ти дарма не зберігала чеків.

Він записав, скільки потратив на бензин, коли віз маму в лікарню. Скільки грошей витратив на продукти, коли приходив провідувати матір.

Софія мовчки віддала братові все.

З того, що в неї залишилося, віддала борг сестрі. Замовила мамі пам’ятник. А мама говорила колись:

“Доню, чую Сергій виявиться хитрішим при розподілі спадку після моєї смерті.

Ти йому не признавайся, але я квартиру придбала на ім’я твого сина.

Поки онук малий, я туди квартирантів впустила, тобі колись легше буде. Тільки дивись, щоб брат про це не взнав. Вони корисливі, а ти не така”.

Правду говорила мати.

КІНЕЦЬ.