Я багато разів спостерігала таке у подруг і знайомих, але подумати про те, що мій чоловік почне мене соромитися мене на публіці, ніколи не могла, це ніби страшний сон, до кінця якого відмовляєшся вірити. І я б могла зрозуміти його, якщо я дійсно себе запустила і перестала якось стежити за вагою, але це було наслідком пологів.

Кожна жінка через це проходить і таке абсолютно нормально, тому що інакше природа не працює, але, мабуть, не кожен чоловік це усвідомлює. Найцікавіше, що ми про це не говоримо. Точніше він про це нічого не каже. Я помітила його дивну поведінку зовсім випадково ще два місяці тому.

Він увесь час цурався мене і намагався вдати, що ми не знайомі. Звичайно, така поведінка мене обурює. Адже я його дружина, мати його дітей, а до мене ставляться, як до чергової дівчинки.

Батьки та подруги підтримують мене та згодні, що це ненормально. Вони намагалися з ним поговорити, але йому здається, що все гаразд. Він звалює мою параною на післяпологову депресію, хоча про неї навіть мови йти не може. Мені здається, що будь-яку жінку на моєму місці збентежила б подібна поведінка чоловіка.

Я також намагалася з ним про це поговорити. Я спеціально почекала чергового виходу на люди, а після вдома пред’явила все, що я про нього думаю, і описала, як він поводився. І що ви думаєте? Він, як і раніше, продовжує все заперечувати. Посилається на те, що я все вигадала. Каже, що в моменти, коли він залишав мене, то відходив привітатись із друзями. На питання про те, чому він не міг взяти мене з собою, він, звичайно, не надав жодної відповіді.

Найстрашніше, що всі наші сварки чує дитина. Так, вона маленька і навряд чи щось розуміє, проте мені здається, що нічого хорошого з цього все одно не виходить. І що буде з нашою родиною далі? А якщо чоловік вирішить піти, вважаючи мене непривабливою?

З матеріальним забезпеченням у нашої сім’ї проблем немає, однак, як я сама зможу виховувати дітей? Адже це нестерпно важко. З цього приводу немає жодних гарантій. Я це чудово можу бачити на прикладі своєї подруги та знайомих. Від них також пішли чоловіки після того, як з’явились діти.

Проте їм вони хоч би назвали конкретну причину такого вчинку — відсутність колишньої краси. Хіба чоловікам лише це важливо у нас? Адже я виходила заміж, насамперед за людину, а не за її зовнішню оболонку. Мабуть, він таки вибрав мій зовнішній, а не внутрішній світ.

КІНЕЦЬ.