З першого дня нашого знайомства стосунки зі свекрухою били натягнутими. Я просто не підходила її синові за визначенням. За її визначенням. Зрозумівши це, я вже й не намагалася якось це виправити. Але, незважаючи на мамин протест, ми з чоловіком все ж таки розписалися. Жити одразу стали окремо, бо шкодити собі не хотілося.

Після появи в нашій родині хлопчиків справи у нас стали йти гірше. Я пішла у декрет, а чоловіка вимушено понизили на посаді. Все це потягнуло за собою наш добробут трохи вниз. Не сильно, але цього вистачило, щоб почались труднощі. Оскільки квартиру ми винаймали, це лише посилило ситуацію. У результаті ми були змушені переїхати до свекрів. Якби я знала, чим цей переїзд для нас закінчиться.

Спочатку все, на мою думку, було добре. Я розмріялася, що після народження онуків свекруха заспокоїлася. А даремно. Свекруха прийняла позицію кобри, що причаїлася, яка вичікує свого часу для вдалого полювання. Я могла всього чекати, але такої підлості не чекала навіть від неї.

Я не знаю деталей, але результат вийшов приголомшливий. Підсумок її дій такий: я з дітьми опинилася на вулиці, а мій чоловік ні бачити, ні чути мене не хоче. Поки що попросилася пожити у подруги. Але самі розумієте, довго залишатися в неї не зможу.

На роботу теж не вийти, діти надто маленькі. Завдяки тому, що я інтуїтивно відкладала невеликі заощадження на свою картку, зараз не бідую. Можу спокійно займатися дітьми і обмірковувати ситуацію, що склалася. До батьків їхати не варіант. Вони проживають у маленькому містечку, де немає ні роботи до ладу, ні розвиненої інфраструктури для малюків. Тому цей варіант як порятунок я навіть не розглядаю.

Кілька разів я намагалася поговорити із чоловіком. Але з мого номера він не піднімає слухавку. Одного разу змогла додзвонитися з подруги. Трубку він узяв, бо номер був для нього незнайомий, але ситуації це не прояснило. Навіть навпаки посилило.

Все, що я змогла почути виразного на свою адресу, це більше не дзвонити і на жодні гроші від нього не розраховувати. Утримувати чужих дітей він не збирається. Далі пішли такі ненависні мені телефонні гудки, які говорять про те, що трубку нахабно кинули.

Я зараз перебуваю в якійсь прострації. Неясно розумію, що робити далі. Діти звуть тата, а мені доводиться їм брехати про його від’їзд. На душі таке сум’яття, що руки просто опускаються. Згадуючи події, що передують вирішальному скандалу, не можу зрозуміти, коли ж свекруха встигла щось нашіптати чоловікові. До останнього моменту у нас із ним все було дуже добре. І буквально одного вечора все стало з ніг на голову.

Не знаю, що можна зробити, щоб змінити ситуацію? Дуже мрію про відновлення сім’ї, тим більше, що ніколи не зраджувала чоловікові, навіть помислу в той бік не було. Як свекруха могла так налаштувати чоловіка проти мене та наших дітей?

КІНЕЦЬ.