Поки були живі батьки, ми з братом та невісткою нормально спілкувалися. Ми з чоловіком приїжджали до них у гості та допомогали з міста, а брат із сім’єю живуть у сусідньому селищі.

Мама тішилася, що ми такі дружні, тому що не рідко ми їздили допомагати і їм. Господарство у брата велике, ще й два городи, тож роботи вистачало. Брат жив у тещі, але на той момент поряд зводив свій будинок.

Спочатку раптово не стало мати, що стало для всіх нас страшною несподіванкою. Тато різко здав, а брат, відвідуючи його, почав потихеньку брати те, що вважав за потрібне.

Коли батько скаржився мені, я говорила, що не хочу сваритися через якісь інструменти, тим більше, що батькові вони не потрібні, якщо що треба, брат приїде і зробить.

Хоча з братом все ж таки поговорила, сказала, щоб він не тягнув нишком, а питав батька або хоча б знав його. Адже старі все життя стягували добро і їм складно з ним розлучитися.

Брат образився, але виводу з нашої розмови не зробив. За два роки не стало і батька. Будинок закрили і домовилися, що продавати не будемо, а я поставлю пам’ятник і приїжджатиму сюди, як на дачу.

Брат погодився, а невістці це не сподобалося. Тоді я запропонувала половину суми за будинок, ніби викупила у брата частину його спадщини. Гроші він узяв без зайвих розмов.

Я поїхала до весни, а коли приїхала, знайшла хату напівпорожньою.

Поки мене не було, брат забрав ті речі, які ми із чоловіком привозили батькам. Коли робили ремонт і купували нові меблі у квартиру, батькам відвезли майже новий диван, стінку, люстру, три килими та багато різних дрібниць. Мені воно не потрібне в місті, а в сільському будинку створює затишок.

Тим більше, що у батьків стояли ліжка з металевою сіткою. Їх тоді забрав брат і здав на метал. Пішла і пральна машина із холодильником. Я була в шоці. Сусіди сказали, що він приїжджав вантажною машиною спеціально.

Спочатку я не хотіла сварок, щоб не давати приводу для пліток і заради пам’яті батьків. Але тут брат із невісткою приїхали самі і я не витримала. Він же добре знає, що це мої речі, а не батьків. Як можна так вчинити? Я сказала, що він злодій, і щоб повернув все на місце.

Брат спочатку виправдовувався, потім сказав, що це вже не мої речі, а батьків, і, як знати, може мама віддала мені за них гроші. Я з ним посварилася і тепер уже шість років не спілкуємось. Ніколи б не подумала, що може бути так.

КІНЕЦЬ.