З чоловіком разом уже 8 років, ладнаємо дуже добре, скандали бувають іноді, як без них. Спочатку ми жили окремо від батьків. Коли вирішили жити разом, наші батьки склалися та купили нам житло. Але коли почали переїжджати, виявилося, що в порожній будинок, тоді мої батьки дали практично все, починаючи від столових приладів, закінчуючи старими меблями на перший час.

Я була трохи шокована, коли свекруха виділила синові тільки килим, який зі стіни зняла, пару ложок і пару мисок. Хоча вони люди не бідні і як потім виявилося, торби з посудом і будь-якими дрыбницями у них благополучно лежать на горищі.

Очевидно, чекають доки молодший син одружиться, на старшого воно, напевно, не розраховане. Може, це пов’язано з тим, що мій чоловік від першого шлюбу свекрухи і не рідний свекру, хоч він ставиться до нього як до сина. Не знаю. Але тоді я подумала, мало що молоді були, на це особливо уваги не звернула. Що могли, то дали мої більше, його менше, хто що мав.

Але за 8 років таких випадків назбиралося. Наприклад, у мого чоловіка операція за тиждень свекруха до сина навіть не навідалася до лікарні, не кажучи про те, щоб допомогти чимось. Потім у нас ремонт, вся хата роздовбана, грошей не вистачає, мене скоротили з роботи (фірму закрили), залишилися на зиму без опалення, бо не встигали доробити без грошей.

Мої батьки в той період змогли трохи грошей дати, трохи просто позичити (нам було соромно брати в них гроші, і так нам подарували будинок). Запитали батьків чоловіка не дати, а позичити, сказали, що не мають грошей. За тиждень вони купили молодшому синові дорогий спортивний велосипед. Без слів, одні емоції. За столом якось свекруха сказала: «я думала дати грошей дітям, щоб ремонт закінчили, але ж у мене є ще один лоботряс, а він так велосипед хотів».

Тож у мене виникають питання: невже велосипед йому необхідний узимку, до весни не можна було зачекати? Їм спокійніше купити молодшому модний велосипед, ніж позичити старшому грошей для того, щоб він взимку не мерз, і зміг доробити ремонт? Ну нічого. Скрипучи зубами від холоду (і в моєму випадку від образи) ми взяли кредит і до весни домучили той ремонт.

Все своїми силами чоловік робив, він у мене в цьому молодець. Знову ту історію проковтнула, жили далі. Таких історій було чимало. Але головне — лицемірство свекрухи. Наші мами знайомі змолоду.

Не знаю, що у них там відбувалося, але вони колись дуже товаришували, але потім перестали спілкуватися і зараз вони особливо не спілкуються. В основному свекруха згадує про те, що у неї є сваха, коли потрібно зробити уколи, або на свої хвороби поскаржитися, пораду отримати (моя мама медпрацівник).

В інший час може пройти повз, не помічаючи. Вчора вона зайшла до мами до кабінету, попрямувала до іншого лікаря, який там сидів, і навіть не привіталася. Мама дуже ображається. Я підозрюю, що це через те, що пів року тому моя мама відмовилася допомогти свекрусі молодшого від повістки прикрити (здорового хлопця, який нічим ніколи не хворів).

Мене це бісить. Тому що, коли вони збираються на свята за одним столом, свекруха посміхається, як ні в чому не бувало. А потім ходить навіть у бік моєї мами не дивиться. Дуже хочеться все чоловікові висловити, дуже вже накопичилося в мене.

Я колись висловлювалася, ми дуже посварилися. Це зрозуміло, я свою маму теж захищала б до останнього. Чи варто висловитись йому, чи як завжди проковтнути мовчки? Повторюся, з чоловіком у нас дуже добрі стосунки. З його мамою типу теж (бо не часто спілкуємося, посміхалися і розійшлися). Але мене дуже ображають дії свекрухи. Гаразд, мене, за маму прикро. Потрібна порада, бо боюся на емоціях зробити гірше.

КІНЕЦЬ.