Я зустріла Ігоря біля полоrового будинку, коли пішла привітати свою двоюрідну сестру з народженням дочки. Ми з сім’єю вітали сестру, коли я помітила чоловіка, який сидів біля пологового залу і виглядав дуже сумним.

Я підійшла до нього і запропонувала шампанського, але він сказав мені, що його дружини не ста ло під час полоrів півгодини тому. Мені стало так його шкода, але я пішла до своїх родичів, не знаючи, як його втішити.

Я зустріла Ігоря знову, коли ми приїхали за сестрою, а він забирав свого сина. Ми обмінялися поглядами і привіталися, сумно посміхнувшись один до одного.

Я запитала, чи не потрібна йому допомога з малюком, і він дав мені свою адресу, сказавши, що йому може знадобитися порада, після чого поїхав на таксі.

Я відвідала його через тиждень і показала йому, як правильно доглядати його сина, Віталія.

Я почала відвідувати їх щодня і згодом почала відчувати почуття до Ігоря.

За півроку ми створили сім’ю, і Віталій став називати мене мамою. Я любила його як рідну дитину, і в мене ніколи не виникало думки, що він не мій. Коли Віталію виповнилося три роки, я помітила, що Ігор дуже змінився.

Він став ставитись до мене холодно і все менше часу проводив із нашим сином.

Я знайшла у його телефоні повідомлення від іншої жінки і вирішила прямо з ним про це поговорити. Ігор зізнався, що любить її і що вони чекають на дитину.

Ігор погодився, щоб Віталій жив зі мною, та обіцяв допомагати нам матеріально. Однак після розлу чення він не відвідував нашого сина жодного разу, але в нас і без нього все було добре, і для мене це було найважливіше.

КІНЕЦЬ.