У шкільні роки Артур освідчувався мені в коханні. Але на той час я не була зацікавлена у стосунках, тому ігнорувала всі знаки уваги від нього. Мої батьки були дуже суворими у питаннях стосунків і наголошували на важливості освіти в житті.

Вони дали мені зрозуміти, що я маю приділяти першорядну увагу навчанню і не зациклюватися на хлопчиках. Я боялася свого батька, який завжди був суворий зі мною.

Навіть мати не наважувалася йому суперечити. Після школи я вступила до державної системи освіти та мріяла стати вчителькою початкових класів.

Але батько наполіг на тому, щоб я стала стоматологом. Навчання в медичному університеті було важким, і я рідко бувала вдома. Коли я таки повернулася додому після четвертого курсу, батько повідомив мені, що настав час уже й заміж. Але я не розуміла, як я можу вийти заміж, якщо я не маю навіть хлопця.

Зрештою, я дізналася, що для мене вже обрали нареченого мої батьки. Ним виявився тридцятитрирічний інженер на ім’я Олег, який був не проти переїхати зі мною в інше місто для підвищення по службі.

Я боя лася висловити свою думку, бо не хотіла розчаровувати батьків. Через два місяці шлюбу я зрозуміла, що життя з Олегом зовсім не таке, як я собі уявляла. На мені лежала відповідальність за всі домашні справи, а брати гроші із сімейного бюджету я могла лише з дозволу Олега.

Це був найгірший період у моєму житті. Олег контролював мене та критикував усе, що я робила. Зрештою, я пішла від нього та звернулася за підтримкою до батьків.

Проте батько не зрозумів моєї ситуації і наказав мені повернутися до чоловіка. Пізніше Олег почав мені зра джувати, але мені було байдуже, тому що я не відчувала до нього жодних почуттів.

Я зосередилася на своєму синові та намагалася забезпечити йому щасливе життя. Після десяти років спільного життя з Олегом я подала на розлу чення, оскільки не могла більше виносити ситуації, що склалася. Олег тоді влаштував скандал і погрожував забрати у мене сина, але я не дозволила цьому вплинути на мене.

Я переїхала в село, де знову зустріла Артура. Ми почали зустрічатися, а за рік одружилися. Артур був дбайливим, добрим і хотів мені в усьому догодити. Я зрозуміла, що таке справжнє щастя, і що ніколи не пізно розпочати життя наново.

КІНЕЦЬ.