Протягом дитячих років я дружила з Михайлом, який мешкав на сусідній вулиці у нашому селі.

Мої батьки не схвалювали нашу дружбу, але у старших класах ми таки почали зустрічатися.

Коли Михайла забрали на службу, я пообіцяла йому, що чекатиму.

Після його повернення ми вирішили одружитися.

Мої батьки були здивовані і зчинили переполох у селі, але я не прислухалася до їхньої думки.

Щоб вийти заміж за Михайла, мені довелося збрехати і сказати, що я вагітна.

У результаті мої батьки примирилися з нашими стосунками і ми зіграли весілля.

Ми жили у бабусі Михайла — там і почалося наше щасливе життя. Однак зі свекрухою мені не вдалося порозумітися.

Вона відвідувала нас майже щодня і критикувала те, як я вела домашнє господарство і дбала про її сина.

Мій чоловік не підтримував мене під час цих конфліктів, що поступово викликало подальшу напругу.

Після того, як у нас народилася дитина, я думала, що моя свекруха змінить своє ставлення до мене, але вона критикувала мене в усьому.

Одного ранку я прокинулася — і перестала реагувати на її грубість і ігнорувала її зауваження, і вона стала менш різкою по відношенню до мене.

Увечері, попросивши у неї поради з побутового питання, я дала їй почуття важливості та необхідності, що ще більше покращило наші стосунки.

Хоча зараз наші відносини ще не ідеальні, сварок поменшало, і я почуваюся набагато спокійніше.

КІНЕЦЬ.